Microsvit

Життя у мікроскопі …

Порушення обміну структурного жиру

березня 25, 2013

Ліпіди (жири) в організмі можуть бути резервними, що нагромаджуються в жирових депо і використовуються організмом за потребою (лабільні), та структурними, що беруть участь в обміні речовин, входять до складу мембран різних цитоплазматичних структур і постійно перебувають у клітині (стабільні). Кількість структурного жиру не зменшується навіть при голодуванні. Жири не розчиняються у воді, але розчинні в спиртах, хлороформі, ефірі, ксилолі. Тому при обробці матеріалу жиророзчинником, в гістологічних препаратах жир не виявляється, а на місці жирових крапель залишаються пустоти. Для виявлення жирів використовують формалінову фіксацію та готують зрізи за допомогою заморожувального мікротома. Для гістохімічного виявлення жирів використовують судан ІІІ і шарлах, які зафарбовують нейтральні жири в помаранчевий колір, та судан ІV, який фарбує жир в чорний колір. Стабільні жири не виявляються при гістохімічному дослідженні (невидимі жири).

Жирова інфільтрація печінки. Фарбування суданом ІІІ.

В печінкових клітинах дрібні крапельки жиру, які згодом зливаються між собою з утворенням великих крапель жиру, які заповнюють всю клітину. Ядра таких клітин зміщуються (відтісняються жиром) до периферії клітини. Відбувається утворення так званих «персневидних» клітин. Крапельки жиру фарбуються в оранжевий колір, цитоплазма клітини – в сірий, а ядро – в синій або фіолетовий.

Порушення обміну структурного жиру призводить до паренхіматозної жирової дистрофії, яка характеризується нагромадженням жирів у клітині. Поява жиру в клітині може бути пов’язана з відкладанням жиру, що приноситься з течією крові й лімфи. В таких випадках говорять про жирову інфільтрацію. При нагромаджені жиру в клітині утворюється одна велика крапля жиру, яка зміщує ядро до периферії та сплющує його. Така клітина подібна до персня – перснеподібна клітина. Збільшення кількості стабільного жиру в клітинах може бути внаслідок розщеплення ліпопротеїдних комплексів ушкоджених мембранних структур клітин з вивільненням жирових речовин. В цьому випадку кажуть про жирову декомпозицію. При жировій декомпозиції внаслідок розпаду органел краплі жиру не зливаються і клітина заповнюється великою кількістю маленьких крапель жиру. Крім інфільтрації та декомпозиції до появи жиру в клітині призводять трансформація (перетворення вуглеводів і білків у жири) та спотворений синтез.

Жирова інфільтрація печінки.

Жирова інфільтрація печінки. Фарбування гематоксиліном та еозином. Пусті вакуолі у формі перснеподібних клітин

Жирова декомпозиція  печінки

Жирова декомпозиція печінки. Клітина заповнена великою кількістю маленьких крапель жиру.

Жирова інфільтрація печінки

Жирова інфільтрація печінки. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Спостерігають нерівномірне ожиріння, жир відкладається в гепатоцитах на периферії частки або в гепатоцитах у центрі частки навколо центральної вени. Знаходять пусті вакуолі у формі перснеподібних клітин

При жировій дистрофії печінки відзначають нерівномірне відкладання жиру: він відкладається в гепатоцитах на периферії частки, або в гепатоцитах у центрі частки навколо центральної вени. При дифузній дистрофії макроскопічно печінка збільшена в розмірах, дрябла, яскраво-жовтого або жовто-коричневого кольору, паренхіма має липкий наліт жиру. При вогнищевій дистрофії на поверхні або на розрізі печінки виступають чітко окреслені світло-жовті ділянки різної форми та величини. Характерний рисунок печінки спостерігають при поєднанні жирової дистрофії периферичних ділянок часточок з гострою застійною гіперемією органа. Периферія часточок забарвлена в жовтувато-сірий колір, а їх центральні ділянки у темний червоний колір. Поверхня органу та розріз мають строкатий вигляд, що нагадує поверхню мускатного горіха («мускатна печінка»). При жировій дистрофії з некротичними змінами центральних ділянок часточок печінка також набуває характерного малюнку: центральні ділянки світло-жовті, а їх периферія бура («токсична дистрофія печінки»).

Мускатна печінка

Мускатна печінка – морфологічний прояв хронічної венозної гіперемії, особливо в поєднанні з жировою дистрофією гепатоцитів. Трапляється насамперед при хронічній серцевій недостатності різної етіології.

Жирова дистрофія серця характеризується нерівномірним відкладання жиру в кардіоміоцитах, що розташовуються вздовж венул та вен. Кардіоміоцити поступово зменшуються в розмірах та атрофуються. Поперечна посмугованість м’язових волокон зникає. При дифузному уражені орган збільшується в об’ємі, його камери розширюються, консистенція стає м’якою, дряблою. При вогнищевій жировій дистрофії уражені пучки м’язових волокон виступають сірувато-жовтими смугами на червоному фоні нормального міокарда, такий малюнок нагадує шкуру тигра («тигрове серце»).

Жирова дистрофія нирок характеризується появою та нагромадженням жиру в епітелії канальців, при значній інфільтрації жир знаходять і у їх просвіті. В нефронах значна кількість жиру є фізіологічною особливістю деяких тварин, наприклад, котів. Нирки збільшуються у розмірах, стають дряблої консистенції, малюнок на розрізі не чіткий, поверхня розрізу жирна, липка.

Жирова декомпозиція нирки. Фарбування суданом ІІІ

Звивисті канальці зафарбовані в помаранчевий колір. Процес жирової декомпозиції може бути вогнищевий або дифузний. У цитоплазмі знаходиться багато дрібних крапельок жиру, які не мають тенденції до злиття.

Жирова дистрофія при усуненні причини на першому етапі є зворотнім процесом. При глибоких порушеннях обміну цитоплазматичного жиру відбувається загибель клітини. Жирові відкладення заміщуються сполучною тканиною. Макрофаги, які беруть участь у розсмоктуванні продуктів розпаду жирів самі піддаються ожирінню та стають жовтими. Такі клітини називають ксантомними. Макроскопічно накопичення таких ксантомних клітин проявляється у вигляді жовтих плям або вузликів. У коней виділяють вторинне порушення обмінних процесів – ксантоматоз.

Паренхіматозна жирова дистрофія може мати системний характер – системні ліпідози, які характеризуються нагромадженням ліпідів у клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку, центральної нервової системи. Виникають системні ліпідози при спадковому дефіциті ферментів, які беруть участь у метаболізмі ліпідів.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*