Геморагічне запалення характеризується важкими пошкодженнями кровоносних судин уражених органів і утворенням ексудату, до складу якого входить велика кількість еритроцитів.
Морфологічно геморагічне запалення характеризується просякненням тканини ексудатом, багатим еритроцитами. При геморагічному запаленні шкіри (сибірковий карбункул) уражена ділянка темно-червоного кольору, набрякла, на розрізі з поверхні виділяється кров’янистий ексудат.
При «чорній» віспі геморагічний ексудат скупчується в утвореній везикулі, яка являє собою тонкостінний пухирець під епідермісом. Такий пухирець має темно-червоний колір.
При геморагічному лімфаденіті лімфатичні вузли на розрізі мають мармуровий малюнок (одні ділянки темно-червоні чи темно-вишневого кольору, інші — сіро-рожеві). Ділянки легенів при геморагічному запаленні мають темно-червоний колір, за консистенцією нагадують печінку, при розрізі з поверхні стікає кров’яниста рідина.
Мікроскопічно спостерігають розширені кровоносні судини, переповнені кров’ю, набряклий ендотелій, злущування ендотеліоцитів. Довкола кровоносних судин тканина просякнута геморагічним ексудатом, який розпушує, розштовхує клітинні елементи, що перебувають в стані дистрофії або некрозу.
При важких інфекційних хворобах і отруєннях з геморагічним запаленням органів і тканин переважно настає смерть.
Невеликі обмежені геморагічні вогнища можуть розсмоктуватись і завершуватись регенерацією.
Від геморагічного запалення необхідно диференціювати:
- крововиливи, які мають чітко окреслені межі та не мають набрякання і некрози
- геморагічні інфаркти, які мають типові клиноподібні форми і чітко окреслені границі
- трупний транссудат, який спостерігають у природних замкнутих порожнинах, він прозорий, водянистої консистенції, серозні оболонки при ньому блискучі і гладенькі.