Microsvit

Життя у мікроскопі …

Сибірка (Anthrax)

квітня 4, 2013

Сибірка (Anthrax) – гостра інфекційна хвороба тварин і людини, яка характеризується септицемією, серозно-геморагічним некротизуючим запалення уражених органів. Збудник – Bacillus anthracis – нерухома, грам-позитивна, спороутворююча, аеробна паличка, яка в організмі тварин оточена капсулою. У мазках з крові та органів загиблих тварин бацили сибірки розміщені поодиноко, попарно або короткими ланцюжками з 2 — 4 паличок з прямими, різко обрубаними кінцями, що оточені капсулою. Характерною особливістю збудника сибірки є здатність до спороутворення. Спори мають овальну або кулясту форму, утворюються в розтятих трупах і зовнішньому середовищі за умов обов’язкового доступу кисню й температури 15 — 42°С. В організмі хворої тварини і в трупі спори не утворюються. На агарі в чашках Петрі через 16 — 24 год. після висівання патологічного матеріалу утворюються сірувато-білі колонії R-форми з характерними виростами — «локонами» по периферії, що стало приводом дати колоніям назву «медузина голова».

Сибірка

Джерело зараження – інфіковані грунт, корм, вода. Зараження відбувається через слизові оболонки органів травлення, дихання і травмовану шкіру. Хвороба може передаватися кровосисними комахами. У воротах інфекції утворюється первинне інфекційне вогнище серозно-геморагічного характеру (тонзиліт, вогнищевий ентерит, карбункул тощо). Потім збудник проникає в реґіонарні лімфовузли, де виникає серозно-геморагічний лімфаденіт. Після руйнування бар’єрної функції лімфатичних вузлів бацили потрапляють у кров, де швидко розмножуються, утворюють капсулу, яка перешкоджає фагоцитозу і становленню імунітету та починають виробляти токсини. Токсини зумовлюють порушення проникності стінок судин та як результат з’являються крововиливи і серозно-геморагічні набряки під шкірою та в інших ділянках тіла.

Сибірка

Розрізняють різні клініко-морфологічні форми хвороби: апоплексичну, септичну, кишкову, легеневу, ангінозну, шкірну та атипову.

Сибірка

Апоплексична форма характеризується раптовою смертю тварин і відсутністю специфічних патолого-анатомічних змін. Знаходять серозно-геморагічний лептоменінгіт, крововиливи у головному мозку, венозний застій підшкірної клітковини, скелетних м’язів і внутрішніх органів, гостру застійну гіперемію і набряк легень.

Септична форма характеризується змінами типовими для сепсису. Трупний розклад супроводжується здуттям черева, яке може починатися ще прижиттєво (тимпанія). З носових  ходів і прямої кишки виділяється асфіктична кров. У підшкірній клітковині, під очеревиною, плеврою, епікардом відмічають серозно-геморагічні інфільтрати. Кров темно-червона, на повітрі світліє. З розвитком процесів гниття кров темнішає і стає схожою на дьоготь. Відсутнє посмертне зсідання крові. М’язи темні, з крововиливами. Лімфатичні вузли з серозно-геморагічним запаленням. При тривалому перебігу в лімфатичних вузлах відмічають некроз. Селезінка збільшена, на розрізі значний зіскріб (септична селезінка). У легенях венозний застій і набряк, вогнища лобулярної геморагічної пневмонії. Печінка, нирки, серце в стані зернистої дистрофії, гіперемійовані, з крововиливами.

Кишкова форма характеризується дифузним або вогнищевим запаленням тонкої кишки та геморагічним запаленням реґіонарних лімфатичних вузлів і лімфатичних судин. При дифузному уражені спостерігають серозно-геморагічний ентерит. Запалення супроводжується некрозом слизової оболонки. При вогнищевому уражені на фоні серозно-геморагічного запалення спостерігають набряк, некроз та дифтеритичне запалення лімфатичних вузликів кишок, на місці яких утворюються карбункули, при відторгнені яких залишаються виразки. У тяжких випадках подібні зміни відмічають в шлунку або передшлунках. При кишковій формі можливі серозно-геморагічні набряки слизової оболонки ротової порожнини та язика.

Легенева форма характеризується серозно-геморагічною або геморагічною пневмонією, яка ускладнюється серозно-геморагічним плевритом та проявляється на фоні септицемії.

Шкірна форма характеризується утворенням на шкірі обмежених припухлостей, які у коней і худоби локалізується в ділянках глотки, шиї, грудей, черевної стінки, вимені, паху, а у свиней – на спині. Шкіра суха з тріщинами, через які просочується жовта рідина з домішками крові. Можливо виникнення гангрени, при цьому уражені ділянки бурого кольору з виразками. Шкірну форму називають ще карбункульозною. це пов’язано з тим, що для сибірки у людей характерно утворення карбункула та чорного струпу.

Ангіозна форма характеризується ураженням мигдаликів. постерігається у свиней. Відмічають дистрофію, некроз, геморагічне запалення, крипти містять пробки з брудно-сірих некротичних мас. Навколо мигдаликів розвивається серозно-геморагічний набряк, який поширюється на клітковину ділянки глотки, шиї, язика і піднебіння.

Атипові форми характеризується локалізацією уражень в окремих ділянках тіла без загальних септичних явищ. Виявляють обмежений набряк шкіри з геморагічно-некротичним запаленням реґіонарних лімфовузлів, запалення глотки з інкапсульованими некрозами, зарубцьовані виразки карбункулів в кишечнику.

Сибірка Сибірка

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*