Microsvit

Життя у мікроскопі …

Сальмонельоз

січня 15, 2014

Сальмонельоз – інфекційна хвороба молодняку сільськогосподарських тварин, птиці і хутрових звірів, що характеризується септицемією, запальними явищами в органах травлення та дихання, а у кобил та вівцематок – абортами. Більшість збудників сальмонельозу є умовно-патогенними та проявляють свою патогенність при певних сприятливих умовах (зниження опірності організму).

Патогенез. Збудник потрапляє в організм через шлунково-кишковий тракт або дихальні шляхи, де він розмножуються та проникає в кровоносне русло. Збудник фагоцитується мононуклеарно-фагоцитарними клітинами різних органів (печінки, селезінки, кісткового мозку, лімфатичних вузлів), але частіше це незавершений фагоцитоз, тому збудник може розмножуватись в макрофагах, виділяючи токсини. Токсини спричиняють некрози, дистрофії та запалення у паренхіматозних органах. А постійна наявність збудника провокує проліферацію макрофагів та, як наслідок, утворюються гранульоми.

Патолого-анатомічні зміни. Хвороба перебігає гостро, підгостро та хронічно. Гостра форма характеризується катаральним гастроентеритом, у поросят він крупозний, а у ягнят геморагічний. Сичуг наповнений сірою рідиною із значними домішками слизу, на набряклій гіперемійованій слизовій оболонці знаходять невеликі ерозії і поодинокі крововиливи. Вміст тонкого кишечника з міхурцями газів. В дистальному відділі кишки спостерігається гіперплазія пеєрових плямок і лімфатичних вузликів, які у вигляді сіро-червоних горбиків випинаються у просвіт кишки. Товстий відділ кишки зазвичай не змінений, лише у телят спостерігають проктит. Слизова оболонка прямої кишки зібрана у повздовжні складки, вершини яких вкриті густим слизом. Поступово слизова оболонка і лімфоїдний компонент стінки тонкої кишки некротизуються. Некротизована тканина відторгується з утворенням виразок з підвищеними валикоподібними краями. Мезентеріальні лімфатичні вузли з ознаками серозного запалення, вони збільшені, вологі, без вираженого малюнка. Наслідок дії токсинів збудника в міокарді, в паренхімі нирок та печінки розвивається зерниста дистрофія. При інтенсивних деструктивних змінах в печінці виникає паренхіматозна жовтяниця. Типовим для сальмонельозу є наявність у печінці дрібних осередків некрозів.

При хронічному перебігу у легенях починають формуватися лобулярні осередки запалення, які збільшуються та можуть займати цілі частини легень. Ексудат, який знаходять не лише в альвеолах, але і в бронхах, з часом може змінювати свій характер – від фібринозного до гнійного. В останньому випадку формуються поодинокі або множинні абсцеси. Запалення легень часто поширюється на плевру. У поросят катаральна бронхопневмонія починає розвиватися ще при підгострому перебігу хворобу.

У овець та коней патолого-анатомічні зміни розвиваються залежно від статево-вікових груп. У молодняка хвороба характеризується септичними явищами та запаленням органів травлення і суглобів. У самців сальмонельоз протікає безсимптомно, а у кобил та вівцематок спостерігають аборти і народження маложиттєздатного молодняку.

Диференціальна діагностика. Сальмонельоз слід диференціювати від колібактеріозу, пастерельозу, диплококової інфекції, дизентерії свиней та хронічного мікотоксикозу. При колібактеріозі у телят відсутні запалення легень та міліарні некрози в печінці. Для пастерельозу характерна лобарна крупозна пневмонія, при цьому відсутні некрози та сальмонельозні вузлики в печінці. При чумі, дизентерії та мікотоксикозі селезінка не збільшена, відсутні некрози і вузлики в печінці. У сумнівних випадках вирішальне значення набуває бактеріологічне дослідження.

У овець крім дизентерії та колібактеріозу також необхідно виключити бруцельоз, лістеріоз, кампілобактеріоз та вірусний аборт. Всі ці захворювання супроводжуються абортами, але загибель вівцематок не спостерігається.

У коней при диференціальній діагностиці враховують ще ринопневмонію та вірусний артеріїт. Ринопневмонія крім абортів буде супроводжуватися респіраторним синдромом. Для вірусного артеріїту характерна масовість захворювання, слизовий риніт, кон’юнктивіт, помутніння рогівки, набряк повік, кінцівок, черевної стінки. Основним в диференціальній діагностиці сальмонельозу є результати лабораторних досліджень.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*