Microsvit

Життя у мікроскопі …

Імунна система (коротко про головне)

квітня 9, 2013

Імунологія — наука, що вивчає фізіологію функціонування імунної системи як в здоровому, так і в хворому організмі.

Імунопатологія – розділ імунології, що вивчає патологічні процеси і хвороби при порушенні імуногенезу. Розрізняють загальну і спеціальну імунопатологію. Загальна імунопатологія вивчає загальні зміни органів імунної системи у відповідь на дію різних антигенних чинників, а спеціальна – досліджує місцеві зміни в тих органах і тканинах, в яких розвивається імунний процес, що може підтверджуватися специфічними гістохімічними, люмінесцентними, серологічними та іншими методами дослідження.

Імуноморфологія вивчає імуноморфогенез при інфекційних і незаразних хворобах, вакцинаціях, алергічних реакціях, автоімунних процесах, пухлинах, при пересадці органів і тканин, переливанні крові, імунній толерантності та інше.

Імунна система — це сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують розвиток імунної відповіді. Імунітет — несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів та інших продуктів, які чужі для організму. Розрізняють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається.

Виділяють центральні і периферійні органи імуногенезу. У ссавців до центральних органів відносять кістковий мозок і тимус, до периферійних – лімфатичні вузли, селезінку, лімфоїдну тканину травного тракту, органи дихання і сечостатевого тракту, лімфу, мікрофагальну систему (нейтрофіли, еозинофіли), систему мононуклеарних фагоцитів (макрофаги). У птахів центральними органами є кістковий мозок, тимус і фабрицієва бурса, периферійними – селезінка, лімфоїдна тканина травного тракту, легень і шкіри, Гардерова залоза, сльозна залоза, кров, лімфа, макрофагальна і мікрофагальна системи.

Кістковий мозок — це центральний кровотворний орган, в якому знаходиться популяція стовбурових клітин, що беруть участь в утворенні формених елементів крові. Кістковий мозок вважається аналогом фабрицієвої бурси (клітинного скупчення в стінці клоачного відділу кишки птахів). Саме цим в імунології пояснюється термін «бурсозалежні лімфоцити», які розвиваються в кістковому мозку зі стовбурових клітин і диференціюються незалежно від тимуса. Кістковий мозок розміщується у вигляді шнурів циліндричної форми навколо артеріол, які є відгалуженнями артерій, що постачають кістки кров’ю. Шнури відокремлюються один від одного широкими гемокапілярами. Розрізняють червоний і жовтий кістковий мозок. Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд він темно-червоного кольору, розташований в епіфізах трубчастих кісток. Трабекули губчастих кісток, утворюють опору для ретикулярної строми, яка в свою чергу служить каркасом для гемопоетичних клітин еритроцитарного, гранулоцитарного, тромбоцитарного, моноцитарного та лімфоцитарного рядів. Жовтий кістковий мозок розташований у діафізах трубчастих кісток. До його складу входять численні жирові клітини, в цитоплазмі яких містяться пігменти типу ліпохромів, що надає кістковому мозку жовтого кольору. У нормі жовтий кістковий мозок не несе функції гемопоезу. Однак, при масивній крововтраті в ньому можуть з’являтися центри мієлопоезу за рахунок диференціації стовбурових клітин, які потрапляють з крові.

Тимус – орган імунного захисту, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди, які забезпечують розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низка біологічно активних речовин. Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що поділяють орган на часточки. Часточка є структурною і функціональною одиницею тимуса. Основа часточки утворена каркасом з клітин зірчастої форми які лежать на базальній мембрані, контактують відростками та утворюють сітчасту структуру. Паренхіма утворена переважно Т-лімфоцитами, у меншій мірі – макрофагами. З віком відбувається інволюція тимуса, вона проявляється поступовою заміною паренхіми жировою, пухкою сполучною тканиною. Відсутність інволюції тимуса – це прояв патології, яка супроводжується дефіцитом гормонів кори надниркових залоз і проявляється зниженням опірності організму до інфекцій та інтоксикацій, особливо збільшується ризик виникнення злоякісних новоутворень.

Фабрицієва бурса (клоакальна сумка) у птахів трансформує стовбурові клітини кісткового мозку у В-лімфоцити. Лімфатичні вузли, селезінка і лімфоїдна тканина є місцем розвитку специфічної імунної відповіді, тут відбувається проліферація та диференціація лімфоцитів, а також в них накопичуються продукти імунної відповіді.

Всі імунні реакції в організмі відбуваються за участю імунних клітин, що продукуються в кістковому мозку і тимусі. До них належать лімфоцити, макрофаги та мікрофаги.

Лімфоцитиклітини імунної системи, їх розділяють на B-клітини, T-клітини та НК-клітини. В-Лімфоцити розпізнають чужорідні структури (антигени) і виробляють при цьому специфічні антитіла. Т-Лімфоцити виконують функцію регуляції імунітету. Т-тіла стимулюють виробку антитіл, а Т-супресори гальмують їх. К-Лімфоцити можуть руйнувати чужорідні структури, помічені антитілами. Під дією цих клітин можуть бути зруйновані різні бактерії, ракові клітини, клітини інфіковані вірусами. NK-Лімфоцити здійснюють контроль за якістю клітин організму. При цьому NK-Лімфоцити можуть руйнувати клітини, які за своїми властивостями відрізняються від нормальних клітин, наприклад, ракові клітини.

Макрофаги — клітини тканин, які походять від специфічних білих кров’яних тілець і моноцитів. Моноцити і макрофаги — фагоцити, що забезпечують як неспецифічний захист (природжений імунітет), так і для специфічний захист (придбаний імунітет). Їх роль складається у фагоцитозі уламків клітин і патогенів,  та у стимуляції лімфоцитів і інших імунних клітин. Мікрофаги функціонують самостійно або у комплексі з іншими клітинами, вони виділяють біологічно активні речовини, які впливають на неспецифічну резистентність організму. У ссавців до мікрофагів належать нейтрофільні і еозинофільні гранулоцити, а у птахів – псевдоеозинофіли і еозинофіли.

     В механізмі імуногенезу виділяють дві стадії: індуктивну і продуктивну. В індуктивній стадії антиген фагоцитують мікрофаги і макрофаги. В зв’язку з цим фагоцитоз є пусковим етапом імунної перебудови організму. Мікрофаги перетравлюють захоплений антиген до елементарних речовин, котрі втрачають антигенні властивості. Бактеріальний антиген макрофаги переводять в імунологічну активну форму і інформація про антиген передається Т- лімфоцитам, а потім В-лімфоцитам, викликаючи у них процеси трансформації. В продуктивній стадії імуногенезу під впливом антигенної інформації, що одержується від макрофагів, проходить трансформація Т-лімфоцитів в імунні Т-лімфоцити, яким властива цитотоксична дія, а В-лімфоцити – в плазматичні клітини, що синтезують імуноглобуліни (антитіла). Одночасно частина Т- і В- лімфоцитів трансформується в лімфоцити імунної пам’яті. При повторній зустрічі з тим же антигеном плазматичні клітини та імунні Т-лімфоцити формуються переважно із лімфоцитів пам’яті, проминувши стадію фагоцитозу антигена макрофагами.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*