Тромбоз – прижиттєве утворення щільних кров’яних згустків у кровоносних судинах або порожнинах серця. Згусток називають тромбом. Він утворений з фібрину та форменних елементів крові. Утворення тромбу починається з осідання на стінці судини тромбоцитів. Аглютиновані (склеєні) тромбоцити розпадаються і перетворюються в суцільну дрібнозернисту масу (первинний тромбоцитарний тромб). У результаті розпаду тромбоцитів вивільнюється тромбопластин, який в присутності іонів кальцію перетворює протромбін в тромбін. Під впливом тромбіну фібриноген перетворюється в волокнистий фібрин, який утворює сітчасту основу згустку. В густу сітку фібрину осідають формені елементи і білки крові.
Зовнішній вигляд і будова тромбів залежать від причини, умов і швидкості їх утворення. Виділяють головку тромбу, яка щільно зв’язана з судинною стінкою, тіло та хвостик, який вільно звисає у просвіт судини. За зовнішнім виглядом тромби поділяють на білі, червоні, змішані і гіалінові.
Білі тромби мають вигляд сірої сухої щільної маси з нерівною поверхнею, яка прикріплена до стінки судини. В їх склад входять тромбоцити, фібрин і нейтрофільні гранулоцити. Мікроскопічно білий тромб має зернисту структуру. Коли в тромбах переважають лейкоцити їх називають лейкоцитарними.
Червоні тромби темно-червоні, заповнюють весь просвіт судини. Вони складаються з тромбоцитів, фібрину, еритроцитів та лейкоцитів. З часом внаслідок гемолізу еритроцитів червоні тромби знебарвлюються. Змішані тромби строкаті, мають шарувату будову і складаються з елементів як білого так і червоного тромбу.
Гіалінові тромби утворюються з еритроцитів, які руйнуються, втрачають гемоглобін і зливаються в однорідну масу тромбоцитів і білків плазми крові. Мікроскопічно тромб має вигляд однорідної білкової маси, що нагадує гіалін. Стосовно просвіту судин розрізняють пристінкові і обтураційні тромби. Пристінкові тромби утворюються на місці ушкодження інтими судин та не закривають її просвіт.
Обтураційні тромби утворюються шляхом поступового нарощування маси пристінкового тромбу, але при швидкому зсіданні крові можуть утворитися зразу. Вони ростуть за течією крові, тому в артеріальних судинах хвіст тромбу спрямований на периферію, а у венах – до серця. Величина і форма тромбів бувають різними, що залежить від розміру судини та інтенсивності процесу тромбоутворення.
Тромби необхідно диференціювати від посмертних згустків крові. Тромби зв’язані з стінкою судини або серця, мають щільну, суху консистенцію, нерівну поверхню, легко ламаються. Посмертні згустки еластичні, вологі, мають гладеньку поверхню і не фіксовані до стінки судин.
Завершення тромбу різне. Під впливом протеолітичних ферментів може відбуватися його розм’якшення. Якщо діє гноєтворна мікрофлора, проходить гнійне розплавлення тромбу. Це є небезпечним для організму, бо інфіковані частини розплавленого тромбу з кров’ю розносяться по організму та спричиняють сепсис. Можливе заміщення тромбу молодою сполучною тканиною (організація тромбу). Іноді в самому тромбі утворюються щілини, канали через які починає просочуватись кров (каналізація тромбу), надалі вони перетворюються в судини, завдяки чому частково відновлюється кровообіг. В масу тромбу можуть випадати солі кальцію (петрифікація), він зморщується та ущільнюється. Такий тромб перетворюється в судинний камінь (флеболіт, артеріоліт). Тромбоз має захисне значення при пораненнях тканин. Але утворення тромбу в патологічних умовах може призвести до закупорки просвіту судин, що стає причиною місцевого недокрів’я та некрозу тканини. Обтураційні тромби венозних судин спричиняють венозний застій і розвиток набряків. Небезпечним є відрив тромбу або його частини, це призводить до закупорки судини в нових місцях.