Основні положення сучасної теорії виникнення новоутворень

Основні положення сучасної теорії виникнення новоутворень:

1. Основна роль в формуванні пухлини належить регуляторним генам. Виділяють два класи: протоонкогени – активатори проліферації та диференціації клітин та супресорні гени (антионкогени) – інгібітори цих процесів. Останнім часом виділяють ще онкоасоційовані гени (мутаторні).

2. Пусковим та обов’язковим у канцерогенезі є нелетальні пошкодження протоонкогенів та генів-супресорів (мутації). Як наслідок відбувається активація онкогенів та інактивація генів-супресорів. Таке порушення балансу між ним призводить до втрати контролю за нормальним ростом клітин, їх диференціацією та проліферацією. Саме це у кінцевому результаті призводить до злоякісної трансформації клітини та появі новоутворення.

3. Малігнізований клон не виникає від однієї мутації. Активації функції одного онкогена або втрати функції одного антионкогена недостатньо для перетворення нормальної клітини в пухлинну. На основі математичного моделювання встановлено, що для перетворення нормальної клітини в пухлинну необхідно від 5 до 7 випадкових незалежних мутацій, як мінімум, в 4 – 5 генах для злоякісного новоутворення та в 1-2 генах для доброякісного.

4. Походження мутантних генів, що приймають участь у канцерогенезі різна. Пошкодження онкогенів та генів супресорів у соматичних клітинах можуть бути наслідком дії на організм різних ендогенних та екзогенних факторів. В такому випадку вони не успадковуються та визначають трансформацію саме тієї клітини, яка їх набула. Пошкодження генів може відбутися і у статевій клітині. В такому випадку вони є спадковими та обумовлюють спадкову схильність до новоутворень.

5. Пухлинна клітина передає свою аномальність своїм дочірнім клітинам через механізми класичного генетичного наслідування.

6. Проліферація є необхідним компонентом канцерогенезу. Вона може бути наслідком як генетичних пошкоджень в клітині так і бути пов’язаною з іншими фізіологічними і патологічними процесами та передувати змінам в геномі. Реплікація ДНК в проліферуючих клітинах робить їх більш чутливими до мутацій. Крім того, в клітинах, що активно діляться, збільшується вірогідність спонтанних мутацій. Саме тому, проліферацію характеризують як ранню стадію канцерогенезу. Диференційована клітина, що не ділиться, не може стати злоякісною.

7. Популяція пухлинних клітин це результат розмноження однієї клітини – моноклональний розвиток пухлин.

8. За сучасною теорією канцерогенез це стадійний, ступеневий процес, в основі якого лежить концепція ініціації, промоції та прогресії. Відповідно до цієї концепції внаслідок ініціації в клітині відбуваються незворотні зміни генотипу, на стадії промоції формується пухлинний фенотип та під час прогресії відбувається збільшення злоякісних властивостей шляхом відбору відповідних клонів. Перехід з однієї стадії канцерогенезу в інший відбувається дії екзогенних та ендогенних факторів.

9. Велике значення у виникненні мутацій та у самому процесі канцерогенезу відіграють фактори ризику та антиризику. Це вік, стать, дієта, порода, географічні та природні фактори.

Оцініть статтю
Microsvit.info
Додати коментар