Стінка матки складається з трьох оболонок: периметрій, міометрій та ендометрій. Периметрій це пухка сполучна тканина, що вкрита мезотелієм. Міометрій складається з гладеньких міоцитів, що утворюють три шари: підслизовий, судинний, та надсудинний. Ендометрій це слизова оболонка, яка складається з двох шарів: базальний та функціональний.
Умовно поділяємо ендометрій на строму та залози. Коли кажемо про строму, то маємо на увазі сполучнотканинні клітини, волокна та інші клітини, що з’являються за межами залоз. Клітини строми веретеноподібні, волокна рихлі. Можуть знаходити лімфоїдні фолікули, це варіація норми. Артерії витягнуті, їх називають спіральні, але в стані спокою вони не доходять до поверхні ендометрію.
Маткові залози мають вигляд простих круглих трубочок, в їх просвіт виступають епітеліальні клітини. Епітелій залоз циліндричний одношаровий, інтенсивно зафарбований (темно сині клітини), крім епітеліальних клітин на базальній мембрані знаходять великі світлі «пухірцеподібні» клітини (оптично виглядають як пусті). Їх відсутність дає підставу казати про атрофію епітелію маткових залоз. Епітелій самого ендометрію такий самий як і в залозах. Він може бути рівний, може бути зібраний в складки, може бути хвилястий.
Це все варіанти норми. Описана картина характерна для періоду спокою – анеструсу. Але гістологічна будова ендометрію змінюється під впливом стероїдних гормонів, особливо це стосується функціонального шару.
Залежно від стадії статевого циклу гістологічно виділяють три стани ендометрію: проліферація, секреція та регенерація.
Фаза проліферації обумовлена збільшенням кількості естрогенів. У цю фазу залози на поперековому зрізі мають круглу або овальну форму. Епітелій залоз низький, циліндричний. Ядра овальні, розташовані внизу клітини. Можна знайти фігури мітозу. Цитоплазма гомогенна базофільна (зафарбована в темно-синій колір). Клітини строми веретеноподібні або за рахунок відростків зірчасті.
Фаза секреції обумовлена збільшенням кількості прогестерону, який починають виробляти жовті тіла. У цю фазу функціональний шар ендометрію візуально ділиться на дві частини: у глибокій частині знаходяться залози та дуже мало строми, а ближче до поверхні картина змінюється на добре виражену строму із великою кількістю клітин та малу кількість залоз. Залози стають більш звивисті, форма їх просвіту починає змінюватись на неправильну. В епітелії з’являється зернистість, це поява субнуклеарних вакуолей, що містять глікоген. Ядра епітеліальних клітин стають більш округлими світлими (пухірцеподібні) та починають переміщатися в апікальну частину клітини, тому ми бачимо в епітелії їх на різному рівні. Апікальний відділ клітин стає куполоподібний, нечіткий та нерівний (деякі автори пишуть: «мають зазублини»). Сам епітелії стає низьким. У стромі з’являється периваскулярна реакція – сполучнотканинні клітини навколо судин стають більш великими та круглими. Можна знайти круглі зернисті клітини. Спіральні артерії на цьому етапі стають більш звивистими та досягають функціонального шару ендометрію. На пізній стадії секреції просвіт залоз стає складчастий, у просвіті знаходять рожевий секрет. Іноді спостерігають вогнищеві крововиливи у строму. Знаходять скупчення лейкоцитів. В цей період відбувається тічка, у собак тічка це не маткова кровотеча, як у приматів, а діапедезні крововиливи (тобто вихід крові без пошкодження цілісності судин). Картина дуже схожа на ендометрит, але є певні диференціальні ознаки. Наприклад, при ендометриті лейкоцити знаходять не лише в стромі, але і в залозах. Крім цього при ендометриті відмічають розростання сполучної тканини та периваскулярний лімфоїдний інфільтрат.
Фаза регенерації починається при різкому зниженні концентрації гормонів, що обумовлено регресією жовтого тіла. Спостерігають десквамацію епітелію ендометрію та зникнення ознак секреції в залозах. У людини та приматів ця фаза починається з маткової кровотечі.