Нейрофіброматоз – загальна назва спадкових захворювань, що викликають розвиток множинних нейрофібром. У людей нейрофіброматоз, або хвороба Реклінгхаузена, належить до аутосомно-домінантної групи захворювань, при цьому обумовлюється хвороба спонтанністю мутації, яка відбувається у певному гені. Інформації стосовно множинного нейрофіброматозу у тварин дуже мало. Описують лише появу чисельних новоутворень, що пов’язані з нервовими стволами та локалізуються в підшкірній клітковині, м’яких тканинах по ходу нервів та у внутрішніх органах. Всі автори відмічають відсутність прогресії та метастазів. Лікування нейрофіброматозу в ветеринарії не проводять. Деякі автори це захворювання відносять до вад розвитку. Відомостей про множинний нейрофіброматоз саме у зайців у літературі ми не знайшли.
Метою досліджень було встановити гістологічні типи новоутворень, що утворюються при множинному нейрофіброматозі.
Матеріал і методи дослідження. Матеріал для досліджень був отриманий в клініці ветеринарної медицини м. Києва, де проходив лікування заєць віком 5 років з множинними новоутвореннями шкіри, який загинув від гострої ниркової недостатності. Були проведені патологічний розтин, цитологічні та гістологічні дослідження. Гістологічні препарати виготовляли в лабораторії кафедри патологічної анатомії НУБіП України.
Результати дослідження. Множинні новоутворення під шкірою у зайця займали всю дорсальну поверхню тіла від холки до крупа. Всі пухлини були інкапсульовані, мали щільну консистенцію та бугристу нерівну поверхню, були безболісними. Розмір, колір та рухливість були різні. Розмір коливався від 0,5 до 7 см та не залежав від часу виникнення. Майже всі новоутворення були рухливі, крім останнього за часом виникнення, яке було пов’язане з нижче розташованими тканинами та майже не рухалось. На патологічному розтині видимих змін лімфатичних вузлів та ознак метастазів не виявлено. Диференціювали від фіброматозу кролів за відсутністю будь яких інших ознак інфекційного процесу, а також за часом виникнення. Новоутворення були помічені рік тому та не піддавалися регресії. Цитологічні дослідження виявили наявність злоякісного процесу.
Мікроскопічно відмічали хвилеподібні розростання сполучних волокон, які місцями утворювали вихрові або концентричні структури та клубочки. Клітини переважно витягнуті з овальними ядрами. Спостерігали значну кількість капілярних судин заповнених кров’ю з фіброзом стінок, а також ділянки крововиливів та лімфоїдну інфільтрацію. Пухлина утворювала структури, що нагадують тільця Мейсснера (порожнина у якій знаходяться прямі або закручені волокна з витягнутими та овальними клітинами). Така гістологічні картина характерна для нейрофіброми.
В одному з досліджуваних зразків крім характерного розростання сполучної тканини відмічали поліморфний клітинний склад, клітини були розташовані у вигляді альвеол та клубочків. Також у цьому зразку відмічали утворення дрібних кіст із слизоподібним вмістимим. Подібні структури є підставою для встановлення гістологічного діагнозу на доброякісну невриному (шваному).
Висновки. При множинному нейрофіброматозі у зайця спостерігали чисельні новоутворення, що веріфіковані нами як доброякісні пухлини периферичних нервів, а саме нейрофіброми та шванома.
Тези доповіді моєї студентки Попадюк Б. на Міжнародній студентській науковій конференції факультету ветеринарної медицини з нагоди 230-річчя від часу відкриття кафедри ветеринарії у Львівському університеті (Львів, 10 – 11 квітня 2014 рік).