Очне яблуко – bulbus oculi – безпосередньо сприймає світлові подразнення. Воно має кулясту форму, міститься в очній ямці (орбіті) і складається з оболонок, світлозаломлювальних середовищ, кровоносних судин і нервів. Очне яблуко має три оболонки, щільно з’єднані між собою: зовнішню – волокнисту, середню – судинну і внутрішню – сітківку.
Зовнішня (волокниста) оболонка
У ній є дві частини: передня – рогівка і задня – білкова оболонка, або склера.
Білкова оболонка займає 4/5 поверхні очного яблука. Вона товста, непрозора, щільна, білого кольору, утворена щільною волокнистою сполучною тканиною і має мало кровоносних судин. В її задній ділянці є решітчаста пластинка, через яку виходить зоровий нерв. Поблизу рогівки в цій оболонці є судинний канал, через який відтікає рідина з камер очного яблука.
Середня (судинна) оболонка
Вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, містить міоцити, пігментні клітини і багато кровоносних судин.
У ній проходить густа сітка кровоносних судин. Вона поділяється на власне судинну оболонку, райдужну оболонку і війчасте тіло. Райдужною оболонкою називається передня частина судинної оболонки. У центрі райдужної оболонки є отвір – зіниця. У собаки вона кругла.
Колір ока залежить від пігменту райдужної оболонки. Війчасте тіло у вигляді пояска охоплює передній край білкової оболонки. До його складу входить війковий м’яз, і зв’язки, що з’єднують його з кришталиком. Коли війковий м’яз скорочується, зв’язки натягуються і змінюють форму кришталика.
Власне судинна оболонка розміщена у задній частині очного яблука. Містить багато пігментних клітин і кровоносних судин, які формують поверхневе і глибоке сплетення. На внутрішній поверхні цієї оболонки, між сплетенням судин, є блискучий покрив, який має блакитний, зелений або синьо-зелений колір. Він здатний відбивати світло.
Внутрішня оболонка (сітківка)
Вона складається з передньої (сліпої) і задньої (зорової) частини.
Сліпа частина представлена двома шарами пігментних клітин, які вкривають задню поверхню райдужки та війчастого тіла. Зорова частина сітківки складається з шару пігментних клітин, які щільно прилягають до власне судинної оболонки і нервового шару (листка). Останній майже прозорий (за життя), містить нервові клітини, у тім числі й світлочутливі, гліоцити, нервові волокна, кровоносні судини і нещільно з’єднується з пігментним шаром. Пігментний шар, нервові клітини, гліальні клітини, нервові волокна нервового листка в цілому формують десять шарів зорової частини сітківки: пігментний, шар паличок і колбочок (фотосенсорний), зовнішній пограничний, зовнішній ядерний, зовнішній сітчастий, внутрішній ядерний, внутрішній сітчастий, гангліозний, шар нервових волокон і внутрішній пограничний.
До світлозаломлювальних середовищ належить: рогівка, внутрішньоочна рідина, яка заповнює передню й задню камери очного яблука, кришталик і скловидне тіло. Вони забезпечують фокусування світлових променів на сітківку.
Кришталик має вигляд двоопуклої лінзи, еластичний, за життя прозорий, не має кровоносних судин і нервів, з’єднаний з війчастим тілом підвішувальною зв’язкою кришталика. Остання фіксується до кришталика в ділянці його екватора. Зовні кришталик вкритий капсулою. Під капсулою (з передньої поверхні) знаходиться одношаровий плоский епітелій, який переходить у волокна, що утворюють кору і ядро кришталика. Кришталик є основним світлозаломлювальним середовищем і пасивною частиною акомодаційного апарату.
Скловидне тіло заповнює простір очного яблука позаду кришталика і має спеціальну заглибину для нього. Воно складається з драглистої прозорої маси, яка містить 98 % водянистої рідини, що також заломлює світло, яке потрапляє потім на сітківку.
