Туберкульоз (Tuberculosis) – хронічне інфекційне захворювання тварин, птиці і людини, яке характеризується специфічним запаленням з утворенням вузликів (туберкулів). Збудник – Mycobacterium. Відомо 5 патогенних видів збудника, яким властива обумовлена патогенність до певного виду тварин, тому різні види тварин неоднаково сприйнятливі до того чи іншого виду мікобактерій (M.bovis – сприятливі ВРХ; M. avium – сприятливі птахи; M.tuberculosis – сприятлива людина тощо), але тварини і людина можуть заражатись будь-яким видом збудника.
Збудник потрапляє в організм через слизові оболонки ШКТ або верхній дихальних шляхів. На місці проникнення в тканини туберкульозна паличка викликає розвиток первинного туберкульозного ураження у вигляді вогнища ексудативного запалення.
У легенях розвивається ексудативна пневмонія з фібринозним випотом і наступним некрозом. При тривалому процесі утворюються гранульоми – туберкули. Макроскопічно туберкули мають вигляд сірувато-білих вузликів різного розміру. Центральну частину займає казеозний некроз з вапном, а по периферії – грануляційна тканина.
Мікроскопічно навколо некрозу знаходять епітеліоїдні клітини, макрофаги, гігантські клітини, лімфоцити та фібробласти, що утворюють капсулу. При фарбуванні за методом Циль-Нильсена у гігантських клітинах виявляють мікобактерії туберкульозу.
У кишках первинні вогнища трапляються рідше та мають вигляд виразок, що утворилися на місці туберкульозного вузла, який некротизувався. З первинного вогнища мікобактерії з течією лімфи переносяться у регіональні лімфатичні вузли (лімфаденіт, лімфангіт). Найчастіше уражаються бронхіальні, середостінні, брижові й заглоткові. Під дією токсинів бактерій та продуктів розпаду тканин навколо туберкульозних вогнищ розвивається запальний набряк (серозне запалення).
 |  |
При туберкульозі часто відмічають неповний первинний комплекс, коли спостерігають ураження лімфатичних вузлів без виражених змін в воротах інфекції. Перебіг туберкульозу може завершуватись загоюванням первинних осередків. При загострені процесу може настати генералізація (розповсюдження мікобактерій по всьому організму).
У тварин, які перехворіли туберкульозом (туберкульозні вогнища загоюються, тварини клінічно здорові) при певних умовах (ослаблення резистентності) активізуються мікобактерії, які збереглися у вогнищах, та розвивається вторинний туберкульоз. Особливістю вторинного туберкульозу є хронічний перебіг та локалізація ураження в якомусь одному органі.
Патоморфологічні зміни при туберкульозі залежать від стадії розвитку хвороби. Первинний туберкульоз характеризується нодулярними вогнищами з казеозним некрозом в легенях, казеозним лімфаденітом бронхіальних лімфовузлів (у ВРХ) або міліарними вузликами з казеозним некрозом у мигдаликах чи пейерових бляшках клубової кишки, в підщелепових, заглоткових і брижових лімфовузлах (у свиней). При первинному генералізованому туберкульозі знаходять численні міліарні або нодулярні вузлики з казеозним некрозом в легенях, печінці, селезінці, а також казеозне запалення лімфовузлів, розташованих в ділянках уражених органів. Вторинний туберкульоз характеризується ацинозними, нодозними та лобулярними вогнищами з казеозним некрозом в легенях; лобарною казеозною пневмонією; вузликовим лімфаденітом бронхіальних та середостінних лімфовузлів; міліарними та нодулярними вузликами з казеозним некрозом в печінці, селезінці, молочній залозі.