Серозне запалення характеризується утворенням серозного ексудату.
За своїм складом серозний ексудат близький до сироватки крові. Він має вигляд водянистої, безкольорової або жовтуватої рідини. Серозний ексудат необхідно диференціювати від транссудату — водянистої рідини, бідної на білок.
Серозне запалення перебігає переважно гостро.
Воно є легкою формою запального процесу та є перед-стадією важчих форм ексудативного запалення.
При швидкому усуненні причини серозний ексудат може розсмоктатись і настає відновлення морфофункціонального стану органа.
При тривалому перебігу запалення спостерігається розростання сполучної тканини. Залежно від локалізації ексудату розрізняють три форми серозного запалення: серозно-запальний набряк, серозно-запальну водянку та бульозну форму.
Серозно-запальний набряк
Серозно-запальний набряк характеризується накопиченням серозного ексудату між тканинними елементами і в товщі органів. Макроскопічно органи із серозно-запальним набряком гіперемійовані, тістуватої консистенції, на розрізі орган має водянисті інфільтрати навколо переповнених кров’ю судин, можна виявити крапкові чи плямисті крововиливи, з поверхні розрізу стікає серозна рідина світло-жовтого кольору.
При мікроскопічному дослідженні виявляють зміни із запальною гіперемією До ексудату домішуються злущені і секреторні клітини. Клітинні елементи серозного ексудату перебувають у стані зернистої дистрофії і некрозу.
Серозно-запальна водянка
При серозно-запальній водянці прозорий серозний ексудат знаходять у порожнинах. Ексудат опалесцентного жовтого або рожевого кольору, іноді з нитками фібрину. Прикладом серозно-запальної водянки є серозний плеврит, серозний перикардит, серозний артрит, серозний перитоніт.
При хронічній серозно-запальній водянці можливі утворення спайок або повне заростання порожнини.
Бульозна форма
Бульозна форма характеризується утворенням пухиря з серозним ексудатом на шкірі чи слизових оболонках. Дрібні тонкостінні множинні пухирці називають везикулами. За асептичних умов відбувається розсмоктування серозного ексудату, тоді міхурець зменшується в об’ємі, зморщується, а в запальній ділянці тканини регенерують.
При розриві пухиря чи потраплянні гноєтворної мікрофлори в порожнину процес може перейти в гнійний.