Основними представниками глікопротеїдів є муцини та мукоїди. Муцини складають основу слизу, що продукується епітелієм слизових оболонок і залоз. Слиз захищає слизову оболонку від фізичного пошкодження і подразнення хімічними речовинами. Мукоїди або слизоподібні речовини входять до складу кісток, хрящів, сухожилків, клапанів серця, стінок артерій і мають схожі фізико-хімічні властивості із слизом. Тому основною ознакою вуглеводної дистрофії, яка пов’язана з порушенням обміну глікопротеїдів, є нагромадження слизу в тканині.
Внаслідок гіперсекреції слизу епітелієм слизових оболонок, говорять про паренхіматозну дистрофію, яку називають слизовою дистрофією епітелію. При слизовій дистрофії відбувається не тільки гіперсекреція слизу, але й змінюється його якісний склад. Внаслідок нагромадження слизу перекриваються вивідні протоки залоз, що призводить до утворення кіст. Основним чинником виникнення слизової дистрофії є катаральне запалення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, органів дихання й сечостатевої системи. Тому мікроскопічно крім нагромадження слизу спостерігають ознаки запалення, а при довготривалих процесах ознаки склерозу (розростання сполучної тканини) та атрофії залоз. При своєчасному усуненні причин слизова оболонка відновлюється, якщо процес набув хронічного характеру, то виникає стійка функціональна недостатність органа. Слизова дистрофія може виникати в клітинах епітеліальних пухлин, що призводить до появи слизового раку.
Різновидом слизової дистрофії є колоїдна дистрофія. При колоїдній дистрофії нагромаджується не слиз, а слизоподібні речовини, які можуть ущільнюватись та набувати вигляду колоїду. В нормі секрецію колоїда спостерігають у щитоподібній залозі й гіпофізі. При дистрофії колоїд можуть знаходити також в нирках, надниркових залозах, яєчниках, молочній залозі. Прикладом колоїдної дистрофії є колоїдний зоб. Це хвороба тварин, яку пов’язують з йодною недостатністю. При колоїдному зобі фолікули залози збільшуються, лопаються та утворюються кісти, що заповнені жовтою колоїдною масою. Нагромадження колоїду призводить до атрофії епітелію фолікул.
Коли нагромадження слизу відбувається внаслідок вивільнення хромотропних речовин білків, говорять про мезенхімну слизову дистрофію. У результаті волокнисті, хрящові й остеоїдна структури тканини ослизнюються, розчиняються та заміщуються слизоподібною масою. Причинами мезенхімної слизової дистрофії є загальне виснаження та ендокринні патології. Ослизнення тканин нерідко зустрічається у неепітеліальних пухлинах (фібромах, саркомах, хондромах). Мезенхімна слизова дистрофія має зворотний характер, але при хронічних процесах супроводжується некрозом та утворенням порожнин, що заповнені слизом.
