Глікоген це полісахарид, який синтезується у печінці. Він може бути лабільним, тобто таким, що накопичується та за потреби витрачається організмом, і стабільним, що постійно знаходиться в клітині, тісно зв’язаний з іншими хімічними компонентами клітини, бере участь в обмінних процесах та його вміст залишається постійним. Порушення обміну глікогену відносять до паренхіматозних дистрофій. Морфологічними проявами порушення обміну глікогену є збільшення або зменшення його кількості в тих структурах, де він є в нормі, або поява в тих місцях, де він звичайно не виявляється.
Прикладом цих процесів є цукровий діабет. Хворіють на цукровий діабет собаки, коти, рідше коні. В основі розвитку хвороби лежить недостатнє утворення інсуліну. Інсулін – це гормон підшлункової залози, що стимулює синтез глікогену. Внаслідок дефіциту інсуліну знижується синтез глікогену та посилюються процеси його розпаду, що призводить до підвищення рівня глюкози в крові, утворення глюкози за рахунок білків, жирів, посиленому виділенню цукру із сечею та закінчується загальним порушенням обміну речовин. Морфологічно зміни при цукровому діабеті спостерігаються у підшлунковій залозі у вигляді атрофії та склерозу; в печінці, внаслідок зникнення глікогену відбувається жирова інфільтрація; у судинах у вигляді атеросклерозу та гіалінозу, та в нирках, де відбувається глікогенова інфільтрація епітелію канальців. Закінчується цукровий діабет розвитком ацидозу, появою хвороб, пов’язаними із змінами в певних органах та ускладненнями інфекційної природи.
Ще одним прикладом дистрофії, пов’язаної з інфільтрацією глікогеном клітин та тканин, є глікогенози. Це спадкові хвороби, при яких відсутній або недостатній фермент, що бере участь у розщепленні лабільного глікогену.
Порушення обміну глікогену у вигляді зменшення його в печінці, м’язах, міокарді спостерігають при багатьох гострих та хронічних хворобах, отруєннях, голодуванні, переохолоджені. Відкладення глікогену спостерігають в клітинах пухлин, запального вогнища, у лейкоцитах при анемії тощо.