Диспротеїнози або білкові дистрофії розрізняють паренхіматозні (клітинні), стромально-судинні (мезенхімні) та змішані.
За розповсюдженням вони можуть мати загальний або місцевий характер. Паренхіматозні білкові дистрофії супроводжуються зміною фізико-хімічного стану білків та появою в цитоплазмі включень білкової природи (зерниста та гіаліно-краплинна дистрофія) або нерівномірним накопиченням продуктів обміну білка у тканинах (рогова дистрофія), це може поєднуватись з розладом водно-електролітного обміну в цитоплазмі клітини й зміною колоїдно-осмотичного тиску (гідропічна дистрофія).
Зерниста, гіаліно-краплинна та гідропічна дистрофії є послідовними стадіями пошкодження клітини та завершуються тотальним некрозом клітини.
Зерниста дистрофія
Зерниста дистрофія характеризується накопиченням у цитоплазмі клітин зерен білкової природи. Найчастіше зерниста дистрофія трапляється в м’язі серця, нирках та печінці.
Макроскопічно орган збільшений у розмірах та масі, консистенція органа м’яка, поверхня розрізу без блиску з тьмяним відтінком.
Гістологічні ознаки характеризуються набуханням і нерівномірним збільшенням об’єму епітеліальних клітин та м’язових волокон, цитоплазма непрозора, у ній знаходять різні за розміром зерна.
Електронно-мікроскопічно виявляють набухання мітохондрій, канальці цитоплазматичної сітки розширені та містять дрібнозернистий матеріал. Зерниста дистрофія має зворотній характер і після усунення причин настає відновлення структури й функції клітини.
Гістологічний висновок повинен враховувати комплексну оцінку, так як зернистість цитоплазми може бути пов’язана з функціональною особливістю органа, з посиленим білковим обміном, з внутрішньоклітинною регенерацією тощо.
Гіаліно-краплинна дистрофія
Гіаліно-краплинна дистрофія характеризується появою однорідних гіалінових краплин білкової природи. Найчастіше ця дистрофія спостерігається у нирках.
Макроскопічно орган не має характерних ознак і залежить від особливостей перебігу хвороби. Мікроскопічно в цитоплазмі клітин виявляють еозинофільні гранули, які можуть зливатися між собою й заповнювати всю цитоплазму. Також спостерігають набухання ядра, зменшення вмісту хроматину, ядро може мати вигляд пухирця, заповненого рідиною.
Електронно-мікроскопічно виявляють накопичення гіалінових мас, вакуолі і розпад органел.
Гіаліно-краплинна дистрофія це незворотній процес, який завершується некрозом клітини.
Гідропічна дистрофія
Гідропічна дистрофія характеризується появою в цитоплазмі вакуолей, заповнених прозорою рідиною.
Цей вид дистрофії найчастіше зустрічається в:
- епітелії шкіри,
- канальців нирки,
- гепатоцитах,
- нервових клітинах,
- м’язових волокнах.
Ззовні органи і тканини не змінені, рідко відмічають набряк. При мікроскопічному дослідженні виявляють вакуолі з цитоплазматичною рідиною. Цитоплазма може бути заповнена великою кількістю мікровакуолей або бути розрідженою і нагадувати балон з водою, в якому плаває ядро.
Електронно-мікроскопічно спостерігають розширення канальців цитоплазматичної сітки, набряклі мітохондрії з ознаками розпаду. Гідропічна дистрофія є незворотнім процесом.
Мікроскопічно гідропічна дистрофія схожа на жирову дистрофію або змінену жирову тканину, а також на тканини з посмертними змінами. Для диференціації застосовують гістохімічні методи дослідження.
Рогова дистрофія
Рогова дистрофія характеризується надлишковим утворенням кератиногіаліна в зроговілому епітелії або утворенням рогової речовини там, де в нормі її немає. Різновидами рогової дистрофії є:
- гіперкератоз,
- іхтіоз,
- акантоз,
- лейкоплакія,
- паракератоз.
Гіперкератоз
Гіперкератоз – надлишковий розвиток та зроговіння епідермісу шкіри. Прикладом гіперкератозу є сухі мозолі та утворення рогової речовини в ділянках запалення шкіри при інфекційних хворобах (короста, стригучий лишай тощо).
Мікроскопічно спостерігають потовщення епідермісу внаслідок нашарування рогової речовини.
Іхтіоз
Іхтіоз – гіпертрофія рогового шару епідермісу у новонароджених, шкіра покривається сірими роговими утворами, що нагадують риб’ячу луску або панцир черепахи. Тварини с таким ураженням не живуть.
Акантоз
Акантоз – гіперплазія остистих клітин і видовження епітеліальних відростків при запальних процесах шкіри. Найчастіше зустрічають у коней і собак.
Макроскопічно на шкірі під пахвою та у ділянках підгруддя і живота спостерігають сіро-сині або коричнево-чорні безшерстні згрубілі плями.
Мікроскопічно виявляють меланобласти (клітини з високим вмістом меланіну).
Лейкоплакія
Лейкоплакія – зроговіння слизових оболонок, що виникає при запальних процесах, авітамінозі А. На слизових оболонках утворюються білувато-сірі потовщення різних розмірів.
Паракератоз
Паракератоз – патологічне зроговіння. Макроскопічно роговий шар потовщений, крихкий, покритий роговою лускою.
Мікроскопічно виявляють атрофію зернистого шару. Рогова дистрофія має зворотній характер.