Паратуберкульоз (Paratuberculosis) – хронічне інфекційне захворювання жуйних, яке характеризується специфічним ентеритом і виснаженням. Збудник (mycobacterium paratuberculosis) потрапляє в організм з кормом і водою та деякий час його присутність ніяк не проявляється. У такому латентному стані хвороба перебуває досить довго, розвиток захворювання у латентно хворих тварин спричиняють стресові фактори (отелення, транспортування тощо). Місцем первинного ураження є клубова та порожня кишки, де розвивається специфічне проліферативне запалення. Запальні процеси призводять до порушення секреторної та всмоктуючої функцій кишок, тому основною ознакою хворого організму є виснаження. Збудник пошкоджує всі шари стінки кишок та потрапляє до лімфатичних судин та мезентеріальних лімфатичних вузлів викликаючи в них подібні запальні процеси.
Патолого-анатомічні зміни. Характерним для паратуберкульозу є макро і мікроскопічні ознаки хронічного продуктивного ентериту. Стінка клубової та порожньої кишок сильно потовщена, просвіт кишок звужений, порожній або містить мутну рідину. Слизова оболонка зібрана в товсті поперечні й поздовжні складки, що нагадують завитки каракуля. Слизова бліда, крапкові крововиливи не чисельні. При розтягуванні складки слизової оболонки не розправляються. Лімфатичні судини прилеглої брижжі мають вигляд товстих шнурів. Брижові лімфатичні вузли збільшені, набряклі, на розрізі можуть мати саркомоподібні вогнища. У овець і кіз в брижових лімфатичних вузлах спостерігають вогнища казеозного некрозу із звапненням та інкапсуляцією. В тяжких випадках продуктивне запалення у вигляді складок спостерігають на слизовій оболонці сечового і жовчного міхурів та сичуга.
 |  |
При гістологічному досліджені спостерігають вогнищеву та дифузну інфільтрацію слизової оболонки і підслизової основи епітеліоїдними клітинами, а також гігантськими клітинами, лімфоцитами і еозинофілами.
