Залежно від причин і умов, за яких виник некроз, від структурно-функціональних особливостей тканин й органів розрізняють три форми некрозів: сухий, вологий некроз та гангрена.
Сухий або коагуляційний некроз пов’язаний з процесами коагуляції білків змертвілої тканини. Частіше некроз розвивається в тканинах, що багаті на білки, але бідні на вологу. Наприклад, інфаркти нирок, селезінки, серця, ценкеровський некроз скелетних м’язів, казеозний некроз. Некротизовані ділянки сухі, щільні, сіро-жовтого або глинистого кольору, при ценкеровському некрозі тканина суха та сіра, має вигляд воску, а при казеозному – крихка, жовто-сіра, має вигляд сиру. Мікроскопічно спостерігають пікноз та рексис ядер, розпад цитоплазми на зерна. Некротизована тканина перетворюється у безструктурну зернисту масу, що складається з білкових та жирових грудок. Ценкеровський некроз м’язів зустрічається при білом’язевій хворобі жуйних та птиці, міоглобінурії коней, ящурі. Казеозний некроз спостерігають при туберкульозі, сапі коней, у саркомах.
Вологий або колікваційний некроз характеризується розм’якшенням або розрідженням змертвілої тканини. Цей некроз розвивається в органах і тканинах, багатих рідиною. Наприклад, в головному мозку (енцефаломаляція), розм’якшення тканин плоду, що загинув в матці. Підвищена кількість вологи призводить до швидкого розвитку автолітичного розм’якшення і перетворення тканини в рідку непрозору масу сіро-жовтого кольору. Мікроскопічно спостерігають плазмоліз. Колікваційний некроз може бути вторинним та розвиватися на місці сухого некрозу.
Гангрена – некроз тканин, органа чи частини тіла, який розвивається під впливом навколишнього середовища (повітря, температура, волога, мікроорганізми). Гангрени поділяють на сухі та вологі.
Суха гангрена розвивається при недостатній кількості вологи. Некротизована тканина висихає, зменшується в об’ємі, зморщується та, завдяки розпаду гемоглобіну, набуває бурого кольору. Швидке висихання тканини припиняє розвиток мікроорганізмів. Прикладами сухої гангрени можуть бути гангрена різних частин тіла при відморожуванні, муміфікація пупкового канатику у новонароджених, пролежні.
Волога гангрена виникає при проникненні в змертвілі тканини гнильних мікроорганізмів. Некротизована тканина перетворюється в мазку смердючу масу брудно-зеленого чи брудно-чорного кольору. Найчастіше волога гангрена розвивається в легенях, матці, кишечнику та на зовнішніх частинах тіла. У випадку ураження гнильними бактеріями, які утворюють гази, міхурці яких просякають навколишні судини, говорять про газову гангрену. При пальпації ділянок з газовою гангреною відчувається характерне потріскування (крепітація). Газова гангрена найчастіше трапляється в м’язах та м’яких тканинах при деяких інфекційних хворобах.
Некроз – незворотний процес. Навколо некрозу розвивається запальний процес, що носить назву реактивне запалення. Реактивне запалення проявляється гіперемією судин, випотіванням серозного ексудату, еміграцією лейкоцитів. У результаті навколо некрозу утворюється червона смуга – демаркаційна лінія. На межі некротизованого вогнища відбувається заміщення мертвої тканини молодою сполучною грануляційною. Цей процес називається організацією. На місці дефекту залишається рубець. Якщо мертва тканина не розріджується, висихає, то розростання сполучної тканини відбувається навколо неї та утворюється капсула (інкапсуляція). Якщо ж розрідження відбулося після інкапсуляції, то утворюється кіста. Якщо розрідження відбулося тільки на периферійних ділянках, то мертва тканина відділяється від живої. Такий процес називається секвестрацією. А мертва тканина, яка лежить у порожнині – секвестром. При некрозі зовнішніх частин тіла відбувається самовільне відпадання мертвих частин (мутиляція). В мертві ділянки можуть випадати солі кальцію (петрифікація).
