Гіпертрофія – збільшення в об’ємі органів, тканин за рахунок збільшення об’єму клітин з одночасним підвищенням їх функції. Гіперплазія — збільшення органа в об’ємі за рахунок розмноження клітин паренхіми. При гіпертрофії клітин проходить внутрішньоклітинна гіперплазія ультраструктур цитоплазми ядра. Гіпертрофія, як і гіперплазія, може бути справжньою і несправжньою.
Справжня гіпертрофія характеризується пропорційним збільшенням маси органа. Ознаками даної гіпертрофії є збільшення об’єму і маси органа чи тканини із збереженням форми і пропорцій його частин та інтенсивніше забарвлення. Стінки порожнистих органів, таких як сечовий міхур, шлунок, кишки, потовщуються за рахунок гіпертрофії та гіперплазії гладких м’язів. При цьому просвіт порожнини органа або збільшується (ексцентрична гіпертрофія), або зменшується (концентрична гіпертрофія). Деякі залозисті органи при гіпертрофії можуть набувати вузлуватої форми.
 |  |
Гіпертрофія серця (ексцентрична гіпертрофія міокарда): серце в’ялої консистенції, його маса і розміри збільшені, верхівка закруглена (міогенна дилатація). На розрізі міокард сірувато-червоного кольору, потовщені стінки переважно лівого шлуночка, збільшений об`єм трабекул і сосочкових м’язів. Порожнина лівого шлуночка розширена. Нерідко можна побачити ознаки жирової дистрофії міокарда – поперечні жовті смужки в стінках лівого шлуночка, що просвічують через ендокард («тигрове» серце)
.
Несправжня гіпертрофія проявляється розростанням в стромі органа сполучної або жирової тканини. Ознаками даної гіпертрофії є збільшення об’єму органа із зміною пропорційності анатомічних частин та форми, зменшення паренхіми та збільшення сполучної та жирової тканини, у зв’язку з чим консистенція органа часто стає щільною, а забарвлення бліде. За походженням розрізняють гіпертрофію фізіологічну і патологічну.
Фізіологічна гіпертрофія — збільшення в об’ємі органів і тканин внаслідок посилення їх функції під впливом природних факторів. Прикладом є гіпертрофія скелетних м’язів і кісток при напруженому функціональному навантаженні, гіпертрофія підшкірної клітковини при надмірній годівлі. Особливість фізіологічної гіпертрофії є її зворотність, орган набуває попереднього стану після припинення дії причини, що зумовила її збільшення.
Патологічна гіпертрофія — збільшення об’єму органа або тканини під впливом патологічних факторів. При ній, на відміну від фізіологічної гіпертрофії, на певному етапі розвитку порушуються процеси нейрогуморальної регуляції органів і гіпертрофія закінчується атрофією і дистрофією. За походженням і механізмом розвитку патологічна гіпертрофія поділяється на:
- робочу (спостерігається при підвищеному функціональному навантаженні на орган. Наприклад, гіпертрофія лівого шлуночка серця при звуженні клапанного отвору),
- вікарну (спостерігається при відмиранні частини органа або після оперативного видалення одного із парних органів),
- нейрогуморальну (розвивається при порушенні функції ендокринних залоз. Наприклад, при старечій атрофії сім’яників гіпертрофується передміхурова залоза),
- вакатну (заміщення паренхіми атрофованого або видаленого органа сполучною або жировою тканинами. Наприклад, при атрофії нирки порожнина її капсули, заростає жировою тканиною.)
- гіпертрофічне розростання (спостерігається коли при дії подразників змінюється нервова регуляція оточуючих ділянок, що призводить до збільшення в об’ємі тканини чи органа. Наприклад, розростання при хронічному запаленні слизових оболонок у вигляді поліпів).