Шок – реакція організму на сильне подразнення, яка проявляється розладами гемодинаміки, гіпоксією та порушенням нейрогуморальної регуляції. Причинами шоку можуть бути тяжкі травми, опіки, крововтрата, гострі інфекційні та незаразні захворювання, анафілаксія тощо.
Залежно від причини розрізняють:
- травматичний (виникає при болі),
- гіповолемічний (в основі якого лежить раптове зменшення об’єму циркулюючої крові),
- кардіогенний (виникає внаслідок швидкого падіння скорочувальної функції міокарда),
- токсико-інфекційний (викликається бактеріальними та іншими токсинами).
У патогенезі шоку розрізняють дві фази: ериктильну і торпідну. Ериктильна фаза настає в момент дії патогенного агента і характеризується короткочасним збудженням ЦНС, підвищенням функції ендокринних залоз, інтенсивністю обміну речовин. Ця фаза може завершитись одужанням або перейти в наступну фазу. Торпідна фаза супроводжується відповідними симптомами (гостра судинна недостатність та ін.). Торпідна стадія закінчується смертю.
Ознаками шоку є рідкий стан трупної крові в судинах, що обумовлено посмертним фібринолізом, геморагічний діатез, невелика кількість крові в порожнинах серця, великих венозних і артеріальних судинах, дистрофічні зміни у внутрішніх органах та набряк легень.