Встановлено, що 80 % пухлин репродуктивної сфери сук – це пухлини молочних залоз (МЗ), а злоякісні неоплазії беззаперечно займають перше місце і складають 45-70% від усіх злоякісних пухлин цих тварин іншої локалізації. Пухлини МЗ собак привертають увагу патологів та клініцистів складною гістологічною структурою, непередбаченою біологічною поведінкою, вони є головним чинником смерті тварин. Проте дані про особливості клінічного перебігу захворювання в залежності від гістологічного типу пухлин поодинокі.
Проведений аналіз деяких клінічних та анамнестичних даних щодо 51 собаки, що були прооперовані з приводу раку МЗ. Пухлини після їх видалення фіксували у 10 % водному розчині формаліну; подальшу обробку матеріалу виконували за загальноприйнятими гістологічними методами. Визначення гістологічних типів пухлин МЗ проведено за Міжнародною класифікацією пухлин МЗ ВООЗ.
Найбільшу частку у вибірці склали прості карциноми (31,4 %), на другому місці виявилися карциносаркоми (17,6 %), далі – саркоми та неінфільтруючі (in situ) карциноми (по 13,7 %), карциноми/саркоми у доброякісних пухлинах – 9,8 %, складні карциноми – 7,8 % та карциноми спеціальних типів – 5,9 %. Співвідношення між кількістю уражених лівих та правих МЗ за неінфільтруючої (in situ) карциноми, карциносаркоми та злоякісних пухлин у доброякісній пухлині було на користь лівої локалізації (2,7:1; 2,5:1; 1,7:1), тоді як у разі складної карциноми, простої карциноми та карциноми спеціальних типів воно було протилежним (0,5:1; 0,7:1; 0,7:1). Саркоми локалізувалися у лівих та правих МЗ із однаковою частотою. Не виявлено різниці у розподілі поодиноких та множинних пухлин різних гістологічних типів, за винятком переважання поодиноких пухлин складної карциноми (3:1). Найчастіше карциноми локалізувалися у 4-5-х парах, рідше – у 3-й та значно рідше – у 1-2-й парах МЗ; не спостерігали ураження перших двох пар МЗ саркомами. Карциноми мали повну чи часткову капсулу значно рідше, ніж саркоми. Найменший показник інкапсуляції пухлин був виявлений у карциномах спеціальних типів та неінфільтруючій (in situ) карциномі. Серед досліджених пухлин найбільші за розмірами належали саркомам, об’єм яких був більшим за розміри карцином у 4,7 та карциносарком – у 3,7 разів, а найменші – карциномам/саркомам, які локалізовані у доброякісній пухлині. На момент звернення до клініки вік собак коливався біля 10 років: він був меншим для собак, які хворіли на просту тубулярну карциному, більшим – для собак із злоякісними пухлинами, що були локалізовані у доброякісних. Найбільший час, який пройшов між виявленням перших ознак захворювання та оперативним видаленням пухлини, відмічено для собак зі складною карциномою у порівнянні з іншими типами пухлин. Більш швидкий розвиток хвороби відмічено за умов солідної та, особливо, анапластичної карцином. Кореляційний аналіз засвідчив відсутність зв’язку між тривалістю хвороби та об’ємом новоутворень МЗ собак. В роботі не спостерігали будь-якої чіткої залежності типу злоякісної пухлини МЗ від породи собаки.
Проведені дослідження свідчать про існування певних відмінностей у клінічних характеристиках різних гістологічних типів злоякісних пухлин МЗ собак.
Тези доповіді Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини (Київ, 7-8 жовтня 2010р.)