Microsvit

Життя у мікроскопі …

Техніка виготовлення музейних препаратів.

січня 13, 2014

Музейні препарати необхідні не лише для освітницької роботи, але й для уточнення патолого-анатомічного діагнозу, в судових справах як речовий доказ, особливо при судово-ветеринарному розтині. Весь процес виготовлення препаратів поділяється на чотири етапи: 1) фіксування, 2) відновлення кольору, 3) консервування,  4) монтування препарату.

Фіксація. Перед фіксацією проводять попередню підготовку матеріалу, а саме: видаляють усі зайві частини (жир, шматки зайвих тканин, уламки кісток), забруднення змивають фізіологічним розчином. Трубчасті органи (судини, кишечник), а також порожнинні (шлунок, сечовий міхур), із метою збереження форми заповнюють гігроскопічною ватою, змоченою у фіксуючій рідині. У випадках, коли необхідно в препараті показати зміни в слизовій оболонці (шлунок, сечовий міхур), ці органи розрізають. Для демонстрації слизової оболонки кишечника останній розрізають уздовж, вивертають слизовою оболонкою назовні та у розправленому вигляді закріплюють на пластинці скла чи на дошці, скріплюючи протилежні кінці нитками. Деякі трубчасті органи, такі як гортань, трахея, бронхи бажано в препаратах показати в розкритому стані; для цього після подовжнього розрізу поперек трубки в них вставляють дерев’яні  палички у вигляді розпірок.

Підготовлений у такий спосіб матеріал поміщають у фіксуючу рідину. Для фіксації використовують скляний, емальований, дерев’яний посуд, але не залізний, щоб уникнути появи іржі. Кількість фіксуючої рідини повинна перевищувати обсяг фіксуючого матеріалу не менше, ніж у 5 разів. Об’ємисті органи (печінка, нирки, серце, легені й ін.) до занурення у фіксуючу рідину надрізають до середини з протилежної сторони, що демонструється, у щілину надрізу вкладають гігроскопічну вату або в товщу органа шприцом ін’єкують фіксуючу рідину. Для ін’єкції використовують розчин із меншим вмістом формаліну (8-10%), що сприяє швидшому проникненню вглиб фіксуючої рідини. Органи, поміщені у фіксуючу рідину, повинні знаходитися в розправленому стані, між ними прокладається вата, у крайньому випадку – гігроскопічна тканина. Через дві доби органи, які фіксують, оглядають і у випадку поганого проникнення рідини у середину роблять додаткові надрізи, заповнюючи їх ватою.

Тривалість фіксацій визначається візуально величиною і щільністю органа. Тонкостінні органи (шлунок, кишечник, сечовий міхур) фіксують 2-3 доби; нирки, серце, легені до – 5 діб; печінка, головний мозок до 8-10 діби. Перетримувати тривалий час у фіксуючій рідині матеріал не можна, тому що формалін руйнує гемоглобін і в таких випадках не відбувається відновлення кольору органів. Критерієм того, що матеріал добре профіксувався, є його ущільнення, рівномірне фарбування з поверхні і на розрізі в брудно-сірий чи бурий колір. Використана фіксуюча рідина придатна для вживання кілька разів. Фіксований матеріал після фіксації промивають у проточній воді протягом доби, підсушують та, якщо це необхідно, відновлюють колір.

Відновлення кольору. Для відновлення кольору використовують спирт ректифікат міцністю не менше 80-90%. Після спирту органи необхідно промивати у воді. Невеликі органи цілком занурюють у спирт, об’ємні органи, з метою уникнення витрати великої кількості спирту, обгортають  гігроскопічною ватою, обов’язково змоченою спиртом. Також, як і при фіксації, посуд, у якому відновлюють колір, щільно закривають, щоб рідина не випаровувалася. Термін перебування в спирті –  від 2 до 15 годин, у залежності від величини органа. Так, кишечник, шлунок і подібні органи витримують у спирті 2-4 години, а печінку – 12-15 годин. За цей час настає відновлення кольору майже до первинного стану, при цьому колір відновлюється тільки в поверхневих шарах органа. У більшості випадків при виготовленні препаратів необхідно зберегти колір змін (колір крововиливів, некрозу, гіперемій, запалених ділянок).

Консервування. Після відновлення кольору орган переносять у 3-тю рідину, в якій його можно зберегати. Використовують рідину наступного складу: формалін – 125 мл; штучна карлобадської сільі – 125г і вода дистильована (кип’ячена профільтрована) -4л.

Існують різні способи виготовлення музейних препаратів. Наприклад, за способом Кайзерлінга готують 3 рідини. 1-ша рідина (фіксуюча): вода дистильована або кип’ячена профільтрована – 1000 мл; азотнокислий калій (натрій) – 30г; оцетокислий калій (натрій) – 15 г; формалін – 200мл. 2-га рідина (для відновлення кольору після фіксації): 96% етиловий спирт. 3-тя рідина (консервуюча): вода дистильована або кип’ячена профільтрована – 1000 мл; гліцерин – 200мл; оцетокислий калій – 200 г; спирт етиловий ректифікований – 150 мл.

За способом Піка фіксуюча рідина це вода дистильована (кип’ячена профільтрована) – 1000 мл; штучна Карлобадська сіль – 50 г та формалін – 75 мл. Для відновлення кольору використовують етиловий спирт 60 – 80 %. Консервуюча рідина має наступний склад: вода дистильована (кип’ячена) – 1200 мл; гліцерин – 700 мл; кухона сіль – 100 г та спирт ректифікат – 150 мл.

За способом Іораса готують дві рідини. 1-ша рідина (фіксуюча і відновлююча колір): вода кип’ячена – 1000 мл; штучна Карлобадська сіль – 50г; формалін – 50 мл; хлоралгідрат кристалічний – 25 г. 2-га рідина (консервуюча): вода дистильована – 1000 мл; оцотокислий калій (натрій) – 300 г; гліцерин – 600 мл; тимол (камфора) – кілька кристалів.

За способом Н.Ф.Мельникова-Разведенкова Фіксуюча рідина має наступний склад: вода – 1000 мл; формалін – 100 мл; оцотокислий калій – 30 г; хлористий калій – 5 г. Для відновлення кольору використовують спирти. Консервують у рідині наступного складу: вода дистильована – 1000 мл; калій оцетокислий – 150-250 мл; гліцерин – 600 мл.

Монтування препаратів. Для постійного збереження препарати монтують. Існує два основних методи для збереження препаратів, готування вологих і сухих препаратів. Для готування препаратів необхідно мати спеціальний музейний посуд: скляні банки різного обсягу. Для цієї мети вживають чотирикутні, круглі і циліндричні банки.

Техніка підготовки вологих препаратів (за Шором), тобто збереження матеріалу в рідині – це найбільш розповсюджений метод, що дозволяє приготувати  демонстративні препарати, що довго зберігаються. Спочатку в банку поміщають підготовлений орган чи його частину. Якщо вони не зберігають своєї форми, як, наприклад, кишечник, то його розтягують на склі, так же, як і при  фіксації, чи заповнюють її просвіт гігроскопічною ватою, змоченою рідиною, яка консервує. До впливаючого об’єкта підвішують вантаж, наприклад, шматок товстого скла. Потім заливають рідиною, що консервує. При цьому орган цілком занурюється в рідину, однак остання не повинна досягати країв банки на 1-2 см. Банку зі вмонтованим препаратом закривають  скляною кришкою, прикріплюючи її до країв стінок банки за допомогою Менделівської замазки. Перед приклеюванням краї банки знежирюють  спиртом чи бензином і протирають насухо, потім наносять гарячим шпателем розплавлену замазку. Після чого накладають попередньо підігріту скляну кришку і поступово її придавлюють. Після затвердіння замазки кришку банки й її краї фарбують та етикетують.

Склад Менделевської замазки: бджолинийо віску – 125 г; каніфоль – 500г; мумійо просушена – 200г; лляна олія – 5 мл. Спочатку на водяній бані розплавляють віск, потім додають каніфоль. Усю масу розмішують і після розплавлювання каніфолі постійно помішуючи додають мумійо та олію. Після цього суміш варять, допоки не припиниться піноутворення, близько двох годин. Застигає замазка у вигляді щільної коричневої маси на зразок сургуча, у такому вигляді й зберігається: при використанні її підігрівають на водяній бані.

Техніка готування сухих препаратів заключається у поміщенні його у затвердіваючу масу ( желатин чи агар-агар). На поверхню підсушеного органа наноситься тонким шаром розплавлений агар-агар і залишається для підсихання на добу, після чого занурюють підготовлений орган у музейну банку. Попередньо на дно сухої банки насипають гігроскопічний порошок (палену магнезію) товщиною в 1-2 см, поверх якого кладуть шар гігроскопічної вати. На вату поміщають підготовлений матеріал і банку закривають герметично як і при підготовці вологих препаратів. Сухі препарати можуть готувати у вигляді пластинки (за Талалаєвим). З органу вирізають пластинку товщиною 1 – 1,5 см. та укладають у твердіючу масу. В якості посуду для заключення препарату икористовують плоскі бактеріологічні чашки (петрі) або коробочки зі скляних пластинок. На дно коробки кладуть етикетку написом униз, а потім наливають розплавлений агар-агар (желатин ) і відразу ж кладуть препарат на дно тією поверхнею, яку необхідно демонструвати, та залишають до повного ущільнення агар-агару приблизно на 24-36 годин залежно від температури навколишнього середовища. Потім приклеюють Менделеєвською замазкою кришку.

Виготовлення кісткових препаратів. Для виготовлення кісткових препаратів матеріал піддають мацерації, потім знежирюють і відбілюють. Мацерацію можна проводити за допомогою хімічних речовин або біологічних істот (мікробів, комах, їхніх личинок). Самий простий метод мацерації – це очищення м’яких тканин та вимочування кісток в теплій воді до повного звільнення від тканин. Тривалість мацерації 10 – 15 діб. Серед хімічних речовин для мацерації застосовують розчини нашатирю або антиформіну. Біологічна мацерація (за рахунок мікробів) супроводжується гниттям. Комах поміщають у скляний посуд (коробку). На дно кладуть пресований торф, де личинки перетворюються в лялечок. Коробку поміщають у темне приміщення. Відбувається повне очищення комахами кісток від м’яких тканин.

Після мацерації роблять знежирення та відбілювання кісток. Для знежирення кістки поміщають у 5-1%-ний розчин двовуглекислої соди, кип’ятять і витримують до 24 годин. Після цього повторно проварюють і промивають у проточній воді. Для знежирення також використовують бензин, ефір, сірковуглець.

Для відбілювання кісток використовують 3%-ний розчин перекису водню. Є два способи – холодне чи гаряче відбілювання. Гаряче відбілювання роблять у 2-5%-ному розчині при температурі близько 35°. Для прискорення відбілювання додають 0,5 мл нашатирного спирту. По закінченню відбілювання промивають кістки в теплій воді і просушують.

Збереження препаратів. Препарати не можна зберігати на світлі, тому що вони швидко вицвітають. Найбільш прийнятна температура збереження від +2° до +10°С. Небажані різкі коливання температури приміщення, у якому зберігаються  препарати. Сухі препарати не можна зберігати поблизу печей і нагрівальних приладів, тому що агар-агар (желатин) може розплавлятися. Препарати з рідиною не можна перевертати, сильно нахиляти, тому що менделеєвська замазка при зіткненні з рідиною починає відклеюватися. У випадку псування препаратів (заплісневіння, підсихання) необхідно розкрити банку, препарат очистити від цвілі, якщо він не згнив, помістити на кілька днів у фіксуючу рідину, потім промити, просушити і знову закрити в рідину, що консервує.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*