Правила відбору патологічного матеріалу

Матеріал відбирають із дотриманням умов, що виключають можливість зараження людей і тварин, а також забруднення навколишнього середовища.

Матеріал відбирається якомога раніше.
При розкладі, що почався, патологічний матеріал не відбирається.
Матеріал потрібно відбирати в скляний посуд, дотримуючись правил асептики.
Транспортування матеріалу проводять обережно, у закритому посуді, додатково вміщуючи його в спеціальні бокси, пенали, валізи тощо.
У лабораторію в неконсервованому вигляді доставка на протязі 24-30 годин. У випадку затримки, його слід зберігати в холодильнику при температурі 4⁰С або на льоду чи консервувати стерильним 30% водним розчином гліцерину.
Матеріал повинен містити збудника передбачуваної хвороби, тому слід знати, в яких органах і тканинах він локалізується.
Невеликі трупи тварин (поросята, ягнята, телята), а також трупи дрібних тварин посилають цілими в непроникній тарі.
Трубчасті кістки направляють цілими з неушкодженими кінцями. Попередньо їх ретельно очищають від м’язів, сухожилків, загортають у марлю чи полотнину, змочені дезинфікуючої рідиною (5% розчин карбонової кислоти). Кістки можна також посипати повареною сіллю і загорнути в полотнину чи марлю.
Кишечник звільняють від вмісту, а кінці перев’язують, посилають частини кишечника з найбільш характерними патологічними змінами. Кишечник поміщають у банки з 30-40% водним розчином стерильного гліцерину або насиченим водяним розчином повареної солі. Об’єм консервуючої рідини повинен перевищувати об’єм матеріалу в 5-7 разів.
Фекалії для дослідження відправляють у спеціальних склянках, пробірках чи банках. У лабораторію фекалії повинні бути доставлені не пізніше 24 годин після розтину.
При відправці для дослідження ділянок шкіри беруть найбільш уражені ділянки 10х10 см і кладуть у стерильний посуд, що герметично закривається.
Кров, гній, слиз, сечу, жовч та інший рідкий матеріал для бактеріологічних досліджень надсилають у запаяних пастерівських піпетках, стерильних пробірках або флаконах, щільно закритих гумовими пробками.
Виділення з різних порожнин, природних порожнин посилають у вигляді мазків для мікроскопії (мікроби, кровопаразити, для лейкоцитарної формули).
Кров беруть із вени вушної раковини чи краю верхівки вуха, у птахів – із поверхні гребеня чи з підкрильцевої вени. Першу краплю крові видаляють стерильною ватою, а наступну краплю беруть вже на предметне скло. Ширина мазків повинна бути вужча за предметне скло. Для нового мазка беруть наступну краплю. Методи фіксації мазків залежать від дослідження.

Відбір і пересилання матеріалу для хімічного дослідження

При підозрі на отруєння розтин трупів проводиться в такий спосіб, щоб органи і їх вміст не були забруднені, щоб до них не потрапили сторонні домішки, які можуть вплинути на тонкощі дослідження. Підозра на отруєння може виникнути у процесі розтину трупу, коли виявляється незвичайний запах вмісту шлунково-кишкового тракту, дистрофічні чи запальні зміни в органах, не властивий колір крові тощо. Рекомендується матеріал брати в чистий скляний посуд з притертими скляними пробками чи з поліетиленовими кришками. Для хімічного дослідження в лабораторію посилають:

уражену частину шлунка з прилеглим до стінки вмістом не менше 0,5 л;
нерозрізану петлю тонкого відділу кишечнику розміром 0,5 м з вмістом;
частину товстого кишечника з вмістом;
шматок печінки з жовчним міхуром (від дрібних тварин печінку посилають цілу);
одну нирку;
сечовий міхур із сечею;
при отруєнні газами – повнокровну частину легень, серце та кров;
при підозрі на отруєння через шкіру або шляхом ін’єкції посилають шматок шкіри і м’яза з місця, через яке передбачається потрапляння отрути;
при підозрі на отруєння зіпсованими кормами в лабораторію для дослідження посилають проби кормів;
при ексгумації трупів отруєних тварин додатково посилають 0,5 кг землі з-під трупу і 0,5 кг землі з поверхні трупу;
при підозрі отруєння добривами посилають проби з них у кількості не менше 10 проб.

Кожну пробу поміщають у скляну банку, добре упаковують. Разом із цим посилають супровідний документ, у якому повинні бути викладені обставини, при яких відбулося отруєння, а також протокол розтину трупу. При неможливості надсилання матеріалу у свіжому вигляді рекомендується фіксувати його в спирті.

Відбір і пересилання матеріалу для бактеріологічного дослідження.

При відборі матеріалу для бактеріологічного дослідження необхідно дотримуватися стерильності. Для цього вирізані з органів шматки тканини обпалюють і поміщають у стерильний посуд. Вихідні отвори матки, серця, сечового міхура перев’язують і місця відрізу припікають. Трупи дрібних тварин краще посилати в лабораторію цілими. Матеріал посилають терміново у свіжому вигляді. При далеких відстанях шматочки органів фіксують у 30% водяному розчині гліцерину або стерильному вазеліні.

Відбір і пересилання матеріалу для гістологічного дослідження

Мікроскопічне дослідження рекомендується застосовувати в кожному випадку. У якості патологічного матеріалу можуть досліджуватись кров, лімфа, ліквор, синовіальні рідини, мазки-відбитки з органів, шматочки тканин, культури тканин і клітин тощо. Всі матеріали можуть вивчатися як у свіжому стані, так і у вигляді фіксованих та фарбованих мазків чи гістологічних препаратів. Матеріал відбирають від свіжих об’єктів досліджень гострими інструментами з метою уникнення пошкодження тканин. Матеріал відбирають з урахуванням анатомічної та мікроскопічної будови органа чи тканини (щоб до досліджуваного шматочка потрапили всі структурні елементи та шари). Для гістологічного дослідження рекомендується вирізати шматочки товщиною 0,5–1 см з органів, у яких виявляють (підозрюють) найбільш яскраві зміни, що можуть послужити підставою для визначення діагнозуРазом з пошкодженою тканиною відбирають і нормальну. Кожен шматочок етикують. Відібрані шматочки зразу переносять у фіксуючу рідину. Фіксуючої рідини за обсягом повинно бути в 10-25 разів більше, ніж узятого матеріалу. Хімічні речовини, що використовуються для фіксації називають фіксаторами. Розрізняють прості та складні фіксатори. Прості фіксатори складаються з одного реактиву. У якості простих фіксаторів використовують спирти (етанол, метанол), кетони (ацетон), солі важких металів (сулема), альдегіди (формальдегід, глутаральдегід), кислоти (три хлороцтова, оцтова, пікринова) та інше. Складні фіксатори – це суміші хімічних речовин, їх називають ім’ям автора, який запропонував пропис. Це: фіксатори Шабадаша, рідина Бекера, рідина Карнуа, рідина Буена, рідина Козе, рідина Гамперля тощо. При виборі фіксатора необхідно враховувати мету дослідження, так як реактиви, вступаючи в фізико-хімічні сполучення з тканинами, руйнують одні тканинні структури, залишають інші недоторканими. Цю властивість використовують для диференціацї різних гістологічних структур. Наприклад, оцтова кислота вживається для диференціальної діагностики білкового та жирового переродження. Під її дією набухають та розчиняються білкові зерна в клітинах, тоді як жирові залишаються без змін. При пересилці матеріалу додають опис клінічної картини і протокол розтину. Для патолого-гістологічного дослідження матеріал беруть від свіжих трупів чи убитих тварин не пізніше 12, а влітку 2-3 годин після смерті.

Упакування й пересилання патологічного матеріалу

Матеріал має бути старанно запакований у щільний дерев’яний або металевий ящик, щоб попередити можливе розсіювання інфекцій дорогою. Скляний посуд, у який поміщено відібраний матеріал із підозрою на наявність особливо небезпечних хвороб (сап, сибірка, емфізематозний карбункул, бруцельоз, туляремія, чума свиней, ящур, сказ), обов’язково запаковують у металічну коробку, яку запаюють, пломбують або опечатують, а після цього ще запаковують у дерев’яний ящик.
На відібраний патологічний матеріал складають супровідний документ, в якому вказують вид, стать і вік тварини, від котрої взято матеріал для дослідження, скільки банок із матеріалом, на яке дослідження надсилається, короткий опис клінічних ознак і патолого-анатомічних змін.
Надісланий на дослідження труп тварини, окремі органи або їх частини реєструються у спеціальному журналі, вказуючи адреса, анамнез, клінічні ознаки хвороби та дані патолого-анатомічного розтину.