Необхідність класифікації онкологічних захворювань обумовлена існуванням великої різноманітності пухлин, які різняться між собою гістогенезом, цито- та гістологічними характеристиками, особливостями виникнення, локалізації, метастазування, клінічного перебігу пухлинного процесу. У ветеринарній онкології класифікації пухлин, зокрема пухлин молочних залоз, спочатку були створені для новоутворень собак та котів, бо саме у цих домашніх тварин вони зустрічаються найчастіше. Перша класифікація пухлин молочних залоз собак опублікована у 1974 році. Вона була створена за принципом описової морфології та базувалася на Міжнародній гістологічній класифікації пухлин молочних залоз ВООЗ людини. На основі результатів порівняльно-морфологічних досліджень на той час склалася думка, що у тварин виникають такі ж морфологічні види новоутворень, що і у людини. Незважаючи на це між цими класифікаціями існували певні розбіжності, в основі яких лежали, по-перше, непевність у тому, що усі пухлини молочних залоз собак мають точні копії таких у людини, а по друге, тому що класифікація злоякісних пухлин молочних залоз людини частково пов’язана з їх прогнозом, тоді як у тварин “природній” процес злоякісного росту дуже часто переривається у зв’язку з евтаназією пацієнтів. Згідно першого варіанту класифікації пухлин молочних залоз собак вони поділялися на 6 груп: карциноми, саркоми, карциносаркоми, доброякісні пухлини, некласифіковані пухлини та дисплазії. У рамках кожної з цих груп, виділяли декілька підтипів.
Поряд із удосконаленням класифікації пухлин молочних залоз людини, цей процес зазнавала і гістологічна класифікація пухлин молочних залоз собак, друге видання якої було здійснено через 25 років після першого. Автори класифікації зазначають, що пухлини цих залоз у собак відзначаються великою варіабельністю та складністю у структурі та біологічній поведінці. Особливістю цієї класифікації є те, що поряд із використанням описової морфології значну увагу приділяли джерелам специфічних типів пухлинних клітин, ступеню малігнізації, та прогностичним факторам, зокрема рівню диференціації, плейоморфізму та мітотичному індексу, інфільтрації в оточуючі тканини тощо. За цією класифікацією усі новоутворення молочних залоз собак згруповані у 4 групи: злоякісні, доброякісні, некласифіковані пухлини та дисплазії. Злоякісні пухлини поділені, зважаючи на гістологічні особливості, на неінфільтруючі карциноми, складні карциноми, прості карциноми, карциноми спеціальних типів, саркоми, карциносаркоми, карциноми або саркоми у доброякісних пухлинах. Перші три типи карцином розташовані послідовно за ступенем злоякісності.
Автори класифікації не акцентують увагу на реґіонарній локалізації пухлинного осередку (часточкова чи протокова) та заперечують використання терміну протокова карцинома. Інші ветеринарні патологоанатоми не вважають можливим виключити з ужитку категорію протокова або внутрішньопротокова карцинома, вони не згідні із наведеним варіантом класифікації та пропонують свій, зокрема щодо епітеліальних пухлин молочних залоз собак. Він базується на локалізації первинного джерела пухлини та описує протокові карциноми, що виникають із маленьких внутрішньочасточкових та/або позачасточкових протоків, та аденокарциноми, джерелом виникнення яких є інші гістологічні структури. Автори зазначають, що існуючі класифікації карцином молочних залоз собак не представляють характеристик морфологічних особливостей, ступеню злоякісності та прогнозу для цих протокових карцином. За їх даними протокові карциноми значно частіше метастазують, у порівнянні із іншими аденокарциномами, тоді як за властивістю до метастазування прості та складні карциноми, на які поділяють пухлини у класифікації ВООЗ, не відрізняються від аденокарцином у складі змішаних пухлин. Крім того, автори зважаючи на різну ступінь метастазування карциносарком (за їх даними 100%) та аденокарцином у змішаних пухлинах (34%), вважають помилкою класифікувати їх разом.
У зв’язку з тим, що патоморфологи постійно вдосконалюють гістологічну діагностику пухлин молочних залоз, а також з тим, що існує багато спірних думок з цього питання та сталий, але, мабуть, не абсолютно вірний тезис, що пухлини молочних залоз собак схожі за гістологічним характером та біологічною поведінкою до пухлин людини, у літературі останніх 20 років можна зустріти зовсім різний розподіл за гістологічними типами пухлин молочних залоз собак, що були вивчені тими, чи іншими дослідниками. Деякі з них приймають за основну таку ознаку як властивість до інфільтрації та визначають пухлину за гістологічною класифікацією пухлин молочних залоз людини ВОЗ або за іншими класифікаціями пухлин молочних залоз людини. Інші застосовують різні класифікації або неноменклатурні визначення лише для пухлин собак, що подібні до інвазивного протокового раку молочних залоз людини, беручи до уваги їх схожість за будовою. Щодо інших гістологічних типів пухлин, то пухлини собак відрізняються від пухлин молочних залоз людини за частотою поширення міоепітеліальних та деяких інших клітин. За цим критерієм їх класифікують як складні, а пухлини молочних залоз людини можна вважати, з огляду на це, простими епітеліальними пухлинами. Застосування різних класифікацій та неноменклатурних понять дуже ускладнює співставлення та аналіз результатів.
Міжнародна гістологічна класифікація ВООЗ пухлин молочних залоз тварин