Фіброаденома у тварин зустрічається часто. Характеризується сполученням епітеліальної та сполучнотканинної проліферації. Залежно від знаходження сполучної тканини розрізняють периканалікулярну та інтраканалікулярну фіброаденоми, але частіше зустрічають змішану форму. При концентричному розростанні внутрішньочасточкової сполучної тканини навколо протоків, які зберігають невеликі розміри, виникає перипротокова фіброаденома. Інтрапротокова фіброаденома характеризується подовженням залозистих трубочок, входженням в їх просвіт ділянок сполучної тканини, внаслідок чого просвіт протоку стає щілиноподібним (Рис. 1).
В деяких класифікаціях інтраканалікулярну фіброаденому з кістами, в просвіт яких ростуть поліпоподібні сполучнотканинні вирости, вкриті одним або декількома шарами кубічного епітелію, визначають як листоподібну пухлину (листоподібна фіброаденома, гігантська міксоматозна фіброаденома). Свою назву пухлина отримала завдяки макроскопічній картині. На розрізі пухлина має характерний сітчастий малюнок, що нагадує будову листа з щілиноподібними та кістозними порожнинами. Листоподібна пухлина характеризується швидким ростом на фоні хронічного потовщення, часто супроводжується виразками та виділеннями з соска. Строма пухлини багата на клітини, можуть зустрічатися фігури мітозу, часто пухлину супроводжують ділянки некрозу та крововиливів, але пухлину все рівно класифікують як доброякісну. При подальшому розвитку ознак злоякісності та зникненні епітеліальних компонентів, листоподібна пухлина перетворюється у фібросаркому.
Рис. 1. Інтраканалікулярна фіброаденома. Щілиноподібні просвіти з поліпоїдними розростаннями. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100