За гістологічною класифікацією пухлин шкіри ВООЗ пухлини шкіри поділяють на чотири основні групи: 1. Епітеліальні пухлини та пухлино подібні ураження; 2. Передпухлинний стан; 3. Пухлини та ураження меланінгенетичної системи; 4. Пухлини м’яких тканин та пухлиноподібні ураження. Метою роботи було дослідити частоту поширення пухлин шкіри собак, зокрема їх гістологічних різновидів.
Проаналізовано 17 зразків новоутворень собак, що були отримані при хірургічному втручанні у лікарнях ветеринарної медицини міста Києва. Обробку патологічного матеріалу виконували за загальноприйнятими гістологічними методами. Гістологічні типи визначали за Міжнародною гістологічною класифікацією пухлин шкіри ВООЗ (1974). Серед 17 зразків новоутворень, що були досліджені, 8 (47%) відносились до пухлин шкіри. Ця група новоутворень зайняла перше місце серед пухлин іншої локалізації у собак. 5 зразків (62%) відповідали групі епітеліальних пухлин, 2 (25%) – пухлинам меланогенетичної системи та 1 (13%) – пухлинам м’яких тканин. Серед 8 пухлин 5 (62%) випадків діагностовано як злоякісні, 3 (38%) випадки – доброякісні. Епітеліальні пухлини шкіри в нашому досліджені були представлені базаліомою, еккринною акроспиромою та трихофолікульомою.
Базально-клітинний рак (базаліома) мікроскопічно характеризувався поліморфними тяжами, які «сповзають» з базального шару епітелія в поверхневі ділянки дерми (феномен «скупчення»). Ми спостерігали поверхневий мультицентричний тип базаліоми, коли тяжі складались з дрібних темних клітин, які на периферії тяжа мали призматичну, а у центрі – полігональну форми.
Еккринна акроспирома (новоутворення потових залоз) мала вигляд неінкапсульованої пухлини з щільних клітинних мас, які були розташовані вогнищево у поверхневих шарах дерми. Знаходили три характерні типи клітин: 1. Веретеноподібні клітини з гомогенною, інтенсивно зафарбованою цитоплазмою та мономорфними круглими ядрами, що були розташовані компактно навколо судин; 2. Круглі клітини з центрально розташованим світлим ядром та оптично порожньою цитоплазмою; 3. Плоскоепітеліальні клітини, які були розташовані дифузно. У зразку також знаходили ділянки гіалінозу та залозисто-подібні структури, що були утворені двошаровим епітелієм.
Трихофолікульома (новоутворення з волосяного фолікула) характеризувалась множинними потворними волосяними фолікулами, від яких відходили плоскоклітинні розростання. Навколо деяких фолікулів відмічали товсту гіалінову мембрану та скупчення великих світлих клітин.
Серед пухлин меланогенетичної системи ми спостерігали гігантський пігментований невус та вузлову форму меланоми. Гігантський пігментований невус складався з двох частин: поверхневої та глибокої. Поверхнева частина характеризувалась скупченням невусних клітин у вигляді тяжів та дифузним їх розташуванням серед фіброзної тканини. Також у поверхневих шарах знаходили скупчення меланіну. Глибока частина невусу була представлена веретеноподібними клітинами, що формували пучки і вузлики. Для меланоми вузлової форми було характерним розповсюдженням великих світлих пухлинних клітин як в дерму, так і в підшкірну клітковину. Відмічали розростання епітелію у вигляді тяжів.
Нами спостерігалась злоякісна пухлина кровоносних судин, а саме саркома Капоші. Для новоутворення було характерним велика кількість кровоносних судин та пучків веретеноподібних клітин, що були зв’язані з судинами. Відмічали великі ділянки некрозу, крововиливів та лімфоїдної інфільтрації.
Висновки. Проведені дослідження показали, що найпоширенішими новоутвореннями собак є епітеліальні пухлини шкіри.
Тези доповіді моєї студентки Ландсман А.О. на 64 студентській науково-виробничій конференції Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва: тези доповідей (Київ, 3-4 берез. 2010р.).