Відмінність посмертних змін від прижиттєвих патологічних процесів.

Смерть – припинення всіх життєвих функцій організму і в першу чергу обміну речовин. Наука, яка вивчає причини й умови, що призводять до смерті, динаміку вмирання, називається танатологією. В залежності від причин, яка викликає смерть, розрізняють природну та передчасну смерть. Природна або фізіологічна смерть є логічним завершенням життєвого циклу та настає без втручання сторонніх причин. Передчасна або патологічна смерть настає в будь-який період життя від захворювання (ненасильницька) чи інших причин, таких як, забій тварини, травми, нещасні випадки тощо (насильницька). Ненасильницька смерть може бути раптовою та повільною. Раптова смерть настає при ураженні життєво важливих органів, але без виражених клінічних проявів. Наприклад, смерть від розриву аорти або крововиливу у мозок. Повільна смерть є наслідком хвороби, коли зміни, що виникли в організмі, несумісні з життям.

Причини смерті можуть бути визначальними та безпосередніми. Визначальні причини смерті – різноманітні чинники, при дії яких неможливе продовження життя організму. Наприклад, травми, задушення, утоплення, отруєння, інфекційні хвороби тощо. Безпосередньою причиною смерті є припинення функції життєво важливих органів. Наприклад, припинення дихання в результаті паралічу дихальних центрів.

Розвиток процесу смерті називається танатогенезом та поділяється на три періоди: агонія, клінічна і біологічна смерть. Агонія – період від початку вмирання організму до останньої систоли серця, характеризується некоординованою діяльністю гомеостатичних механізмів (параліч сфінктерів, судоми, набряк легень тощо). Клінічна смерть – зворотне припинення життєдіяльності організму. Цей період триває 5-6 хвилин (час, протягом якого нервові клітини мозку можуть переносити кисневе голодування). Якщо протягом клінічної смерті вдається відновити постачання центральної нервової системи киснем, то організм повертається до життя (реанімація). Біологічна смерть є неповоротним припиненням усіх фізіологічних процесів. Біологічна смерть характеризується послідовним відмиранням клітин, тканин і органів. Після смерті загальна структура тканин і клітин деякий час зберігається. Завдяки цьому під світловим мікроскопом можливо визначити прижиттєві морфологічні зміни органів і тканин.

Після настання біологічної смерті в трупі починають розвиватися трупні зміни: охолодження трупа, трупне заклякання, трупне висихання, перерозподіл крові, трупні плями і трупний розклад.

Охолодження трупа – поступове зниження температури трупа до рівня навколишнього середовища. Найшвидше охолоджуються вуха і шкірний покрив, далі кінцівки, голова, тулуб і останніми внутрішні органи. Швидкість охолодження трупа залежить від температури навколишнього середовища, вологості, швидкості руху повітря, розміру трупа, причини смерті. При температурі навколишнього середовища 18-20° С температура трупа в першу добу після смерті понижується приблизно на 1° С за годину.

Заклякання трупа – задубіння м’язів і як наслідок нерухомість суглобів. Заклякання починається через 2 – 5 годин після смерті і протягом 20 – 24 годин охоплює весь труп. М’язи ущільнюються, зменшуються в об’ємі, втрачають еластичність. Найшвидше воно проявляється в жувальних м’язах, потім м’язах шиї, передніх кінцівок, тулуба і задніх кінцівок. Через 2 – 3 доби заклякання зникає в такій же послідовності. На швидкість заклякання впливають умови зовнішнього середовища, прижиттєвий стан організму і причини смерті.

Трупне висихання настає внаслідок випаровування вологи з поверхні трупа. Слизові оболонки ротової і носової порожнин, кон’юнктива і склера очей стають сухими, ущільнюються та набувають бурого відтінку, відмічають помутніння рогівок.

Перерозподіл крові – перехід крові з артерій в капіляри та вени внаслідок посмертного скорочення м’язів серця. На розтині відмічають пусті артерії і лівий шлуночок серця та переповнені кров’ю венозні судини і порожнини правої половини серця. Кров нагромаджується в розташованих нижче частинах трупа (посмертна гіпостатична гіперемія), це явище називають трупними гіпостазами. Гіпостази починають з’являтись через 2 – 4 години після зупинення серця. Разом з гіпостазами кров починає зсідатися, у порожнинах серця та великих судинах знаходять посмертні згустки. За кольором кров’яні згустки бувають темно-червоними і жовтими. Червоний колір згустків свідчать про швидку смерть (еритроцити не встигли відокремитись від плазми), а жовті – повільну смерть (настало осідання еритроцитів). При наявності в крові підвищеної кількості вуглекислоти кров’яні згустки не утворюються.

Трупні плями – синюшне забарвлення нижчерозташованих частин шкірного покриву. Трупні плями з’являються на тому боці, на якому лежить труп та пов’язані з розвитком гіпостазів та трупної імбібіції (просякнення навколишніх тканин гемолізованою кров’ю). В природних порожнинах тіла з часом нагромаджується трупний транссудат, кількість якого свідчить про давність смерті.

Трупний розклад обумовлений автолізом та гниттям. Автоліз – процес руйнування клітин і тканин організму під дією ферментів клітин самого організму. Найшвидше автолітичні зміни виявляють в органах багатих протеолітичними ферментами (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, підшлункова залоза, печінка, нирки). Перші ознаки автолізу з’являються у передшлунках через 10 – 12 годин після смерті. Гниття – розпад тканин під дією гнильних бактерій. Гниття супроводжується гнильним запахом, брудно-зеленим забарвленням покривів черевної стінки, кишок, очеревини, внутрішніх органів (трупна зелень) та накопиченням газів у шлунково-кишковому тракті, природних порожнинах (трупна тимпанія), підшкірній клітковині, паренхіматозних органах (трупна емфізема). Гниття починається через 18 – 20 годин після смерті та триває впродовж місяця. Посмертні зміни необхідно відрізняти від прижиттєвих процесів. Порівняйте.