До хвороб осердя відносять гемоперикард (крововилив у порожнину осердя), гідроперикард (водянка серцевої сорочки), перикардит (запалення серцевої сумки). Перикардит спостерігається при багатьох інфекційних захворюваннях (пастерельоз, диплококова септицемія, колібактеріоз, перипневмонія тощо). Розрізняють серозний, фібринозний, гнійний, геморагічний, змішаний та травматичний.
Серозний перикардит характеризується накопиченням у порожнині серцевої сорочки прозорої рідини. Поверхня серця тьмяна, почервоніла. При хронічному перебігу утворюються сполучнотканинні спайки, відбувається часткове або повне зрощення листків серцевої сорочки.
Фібринозний перикардит характеризується відкладанням фібрину на внутрішній поверхні серцевої сорочки у вигляді пухких ниток і пластівців сірого або сіро-жовтого кольору. З часом серозні листки серцевої сорочки злипаються, а відкладання фібрину проростають сполучною тканиною. При дифузному проростанні фібрину сполучною тканиною поверхня серця набуває ворсинчастого вигляду (“волосате серце”).
Гнійний перикардит характеризується наявністю густого або розрідженого жовтого або жовто-зеленого гнійного ексудату. Частіше гнійний ексудат змішаний з серозним (серозно-гнійний перикардит) або з фібринозним ексудатом (гнійно-фібринозний перикардит).
Травматичний перикардит виникає внаслідок ушкодження осердя стороннім тілом, що проникає в грудну порожнину із сітки через діафрагму. Спостерігається у жуйних тварин. У місці проходження стороннього тіла утворюється тяж, в якому знаходиться канал. Залежно від характеру мікрофлори, що була занесена, розвивається серозно-фібринозне, серозно-фібринозно-гнійне або гнильне запалення. Травматичний перикардит реєструють також і у собак припотраплянні голок чи сторонніх тіл у корм.
