Необхідність класифікації онкологічних захворювань диктується існуванням великої різноманітності пухлин, які різняться між собою гістогенезом, цито- та гістологічними характеристиками, особливостями виникнення, локаліза-ції, метастазування, клінічного перебігу пухлинного процесу. У ветеринарній онкології класифікації пухлин, зокрема пухлин молочних залоз (МЗ), спочатку були створені для неоплазм собак та котів, бо саме у цих домашніх тварин вони зустрічаються найчастіше [1]. Перша класифікація пухлин МЗ собак опублікована у 1974 році [2]. Вона була створена за принципом описової морфології та базувалася на Міжнародній гістологічній класифікації пухлин МЗ ВОЗ людини, так як на основі результатів порявняльно-морфологічних досліджень на той час склалася думка, що у тварин виникають назагал однотипові морфологічні види новоутворень, що і у лю-дини [3]. Незважаючи на це між цими класифікаціями існували певні розбіж-ності, в основі яких лежали, по-перше, непевність у тому, що усі пухлини МЗ собак мають точні копії таких у людини, а по друге, тому що класифікація злоякісних пухлин МЗ людини частково пов’язана із їх прогнозом, тоді як у тварин „природній” процес злоякісного росту дуже часто переривається у зв’язку із еу-тоназією пацієнтів. Це, а також певні відмінності у анатомії та фізіології впливають на порівнювальність зразків, навіть у випадку певної подоби ідентичних типів пухлин МЗ [1]. Згідно першого варіанту класифікації пухлин МЗ собак вони поділялися на 6 груп: карциноми, саркоми, карциносаркоми, доброякісні пухлини, некласифіковані пухлини та дисплазії. У рамках кожної з цих груп, виділяли декілька підтипів.
Поряд із удосконаленням класифікації пухлин МЗ людини [4], цей процес зазнавала і гістологічна класифікація пухлин МЗ собак, друге видання якої було здійснено через 25 років після першого [5]. Автори класифікації зазначають, що пухлини цих залоз у собак відзначаються великою варіабельністю та складніс-тю у структурі та біологічній поведінці. Особливістю цієї класифікації є те, що поряд із використанням описової морфології значну увагу приділено також джерелам специфічних типів пухлинних клітин, ступіню малігнізації, та прогностичним факторам, зокрема рівню диференціації, плейоморфізму та міто-тичному індексу, інфільтрації в оточуючі тканини тощо. За цією класифікацією усі неоплазми МЗ собак сгруповані у 4 группи: злоякісні, доброякісні, некласифіковані пухлини та дисплазії. Злоякісні пухлини поділені, зважаючи на гісто-логічні особливості, на неінфільтруючі (in situ) карциноми, складні карциноми, прості карциноми, карциноми спеціальних типів, саркоми, карциносаркоми, карциноми або саркоми у доброякісних пухлинах. Перші три типи карцином розташовані послідовно за ступенем злоякісності.
Автори класифікації не акцентують увагу на регіонарній локалізації пухлинного осередку (часточкова чи протокова) та заперечують використання терміну протокова карцинома [5]. При цьому, проте, один з них зазначає, що диференціальне діагностування між внутрішньопротоковою карциномою та протоковою гіперплазією є дуже складним [6]. Інші ветеринарні патологоанатоми не вважають можливим виключити з ужитку категорію протокова або внутріш-ньопротокова карцинома [7], вони не згідні із наведеним варіантом класифікації та пропонують свій, зокрема щодо епітеліальних пухлин МЗ собак [8]. Він базується на локалізації первинного джерела пухлини та описує протокові карцино-ми, що виникають із маленьких внутрішньочасточкових та/або позачасточкових протоків, та аденокарциноми, джерелом виникнення яких є інші гістоло-гічні структури [8]. Автори зазначають, що існуючі класифікації карцином МЗ собак не представляють характристик морфологічних особливостей, ступеню злоякісності та прогнозу для цих протокових карцином. За їх даними протокові карциноми значно частіше метастазують у порівнянні із іншими аденокарциномами, тоді як за властивістю до метастазування прості та складні карциноми, на які поділяють пухлини у класифікації ВОЗ [5], не відрізняються від аденокарцином у складі змішаних пухлин. Крім того, автори зважаючи на різну сту-пінь метастазування карциносарком (за їх даними 100%) та аденокарцином у змішаних пухлинах (34%), вважають помилкою класифікувати їх разом [8].
У зв’язку з тим, що патоморфологи постійно удосконалюють гістологічну діагностику пухлин МЗ, а також з тим, що існує багато спірних питань з цього питання та сталий, але, мабуть, не абсолютно вірний тезіс, що пухлини МЗ собак схожі за гістологічним характером та біологічною поведінкою до пухлин людини [1, 3], у літературі останніх 20 років можна зустріти зовсім різний розподіл за гістологічними типами пухлин МЗ собак, що були вивчені тими, чи ін-шими дослідниками. Деякі з них приймають за основну таку ознаку як власти-вість до інфільтрації та визначають пухлину за гістологічною класифікацією пухлин МЗ людини ВОЗ [9] або за іншими класифікаціями пухлин МЗ людини [10]. Другі застосовують різні класифікації або неноменклатурні визначення ли-ше для пухлин собак, що подібні до інвазивного протокового раку МЗ людини, беручи до уваги їх схожість за будовою [1]. Щодо інших гістологічних типів пухлин, то пухлини собак відрізняються від пухлин МЗ людини за частотою зустрічаємості міоепітеліальних та деяких інших клітин. За цим критерієм їх класифікують як складні, а пухлини МЗ людини можна вважати, з огляду на це, простими епітеліальними пухлинами [1]. Застосування різних класифікацій та неноменклатурних понять дуже утруднює співставлення та аналіз результатів.
Метою роботи було визначити та порівняти гістологічні характеристики злоякісних пухлин МЗ собак, використовуючи принципи, що покладені в основу класифікацій пухлин МЗ людини та собак.
Матеріал та методи
Проаналізовано 62 зразків новоутворень МЗ собак. Раніше ми описали методи збору та обробки матеріалу [11]. Гістологічні типи визначали за Міжнародними гістологічними класифікаціями пухлин МЗ людини та собак [4, 5].
Результати досліджень
Згідно класифікації пухлин МЗ людини, досліджені новоутворення були розподілені наступним чином: неінфільтруючі злоякісні епітеліальні пухлини – 11 випадків, інфільтруючі злоякісні епітеліальні пухлини – 29, змішані сполучнотканинні та епітеліальні пухлини – 7 (за класифікацією пухлин людини неоплазми цієї групи не розподіляються окремо на злоякісні та доброякісні). 15 новоутворень були віднесені до дисплазій.
Неінфільтруючі злоякісні епітеліальні пухлини були представлені внутрішньопротоковим раком (8 пухлин) та часточковим раком in situ (3), а група інфільтруючих злоякісних епітеліальних пухлин – протоковим інфільтруючим раком – 6 випадків, часточковим інфільтруючим раком – 9, раком із метаплазією – 12 (серед них: з хондроїдною метаплазією – 5, із веретеноклітинною – 5, із веретеноклітинною та плоскоклітинною -2), папілярним раком – 1, медулярним раком – 1. Серед змішаних сполучнотканинних та епітеліальних пухлин зустрічалися фіброаденоми, листоподібні фіброаденоми, аденоми. Гістологічні характеристики деяких з цих новоутворень представлені нами раніше [11].
При формуванні груп із урахуванням характеристик, що наведені у класифкації пухлин МЗ собак, звертає на себе увагу, що серед 11 пухлин неінфільтруючого раку шість були віднесені нами до неінфільтруючої карциноми in situ, дві до карциносаркоми, по одній до простої солідної карциноми, солідної карциноми у аденомі та хондросаркоми в аденомі (злоякісні пухлини у доброякісній). Аналіз 6 протокових інфільтруючих раків виявив серед них три простих солідних карцином, одну карциносаркому, одну фібросаркому та одну плоскоклітинну карциному (карцинома спеціального типу). Слід зазначити, що у пухлині, яка була діагностована як фібросаркома, у попередньому варіанті була додатково відмічена суттєва мазоплазія. Серед 9 часточкових інфільтруючих раків при визначенні за класифікацією пухлин собак переважали прості карциноми (7). Крім того, тут також були визначені 2 комплексні карциноми. В усіх часточкових інфільтруючих раках відмічали мазоплазію або аденоз та/або протокову гіперплазію.
Найбільш різноплановою виявилася група інфільтруючого раку із мазоплазією. Тут серед 12 зразків діагностували дві прості карциноми, одну складну, дві веретоноклітинні карциноми (карциноми спеціальних типів), три саркоми, три карциносаркоми та одну веретеноклітинну карциному в аденомі. Необхідно вказати, що саме у цих пухлинах, поряд із гістологічними ознаками, які дозволили віднести їх до раку із метаплазією, обов’язково реєстрували також мазоплазію, долькову та/або протокову гіперплазію. Палілярний рак за класифікацією пухлин МЗ собак виявився простою тубулопапілярною карциномою, а медулярний рак – анапластичним раком.
При аналізі зразків групи змішаних сполучнотканинних та епітеліальних пухлин 4 із них були віднесені відповідно до фібросаркоми, карциносаркоми, саркоми в аденомі та карциноми в аденомі. Три пухлини виявилися доброякісними (2 фіброаденоми та 1 аденома). Звертає на себе увагу значна кількість рекласифікованих зразків із групи новоутворень МЗ, що за класифікацією пухлин МЗ людини були віднесені до дисплазій. Серед 15 зразків із діагнозом „дисплазія” залишилося лише 6, інші, за гістологічними ознаками, що наведені у класи-фікації пухлин МЗ собак, були визначені як карцинома in situ (тут поряд із дисплазією реєстрували за гістологічними ознаками класифікації МЗ людини також мазоплазію), проста солідна карцинома (мазоплазія), складна карцинома (аденоз), 2 карциносаркоми (атипова гіперплазія), хондросаркома, 2 доброякісні фіброаденоми та змішана доброякісна пухлина.
Отже, у разі застосування принципів класифікації пухлин МЗ собак неоплаз-ми, що досліджені у цій роботі, розподілилися так: неінфільтруюча (in situ) карцинома – 7 пухлин, складна карцинома – 4, проста карцинома – 16, карцинома спеціального типу – 3, саркома – 6, карциносаркома – 9, карцинома або саркома у доброякісній пухлині – 5, доброякісна пухлина – 6, дисплазія – 6. Звертає на себе увагу той факт, що пухлини часточкового неінфільтруючого раку in situ переважно відповідали неінфільтруючій (in situ) карциномі, а пухлини часточкового інфільтруючого раку – виключно складним та простим карциномам, які мають певну тенденцію до інфільтрації в оточуючі тканини та судини (відповідно до 10 та 50% випадків) [6]. Група зразків протокового та внутрішньопротокового раку виявилася за класифікацією пухлин собак більш неоднозначною: тут поряд із карциномами in situ та простими карциномами, діагностували також такі пухлини як карциносаркоми, саркоми та саркоми або карциноми у доброякісних пухлинах. Найбільш складною виявилася група інфільтруючого раку із метаплазією: одночасно із простими та складними карциномами, зустрічалися також саркоми, карциносаркоми, карцинома спеціальних типів та карцинома у доброякісній пухлині. Про складність діференціаьного діагностування пухлин МЗ собак, яким, як зазначають дослідники, притаманна велика різноманітність, складність та можливе поєднання декількох типів пухлин і мікрофокусного пухлинного росту разом із типовою або атиповою гіперплазією, аденозом, метаплазією [6], свідчить значна частка рекласифікованих дисплазій МЗ. Слід зазначити, що і для пухлин МЗ людини відмічають складність у постановці діагнозу: при оцінці п’ятьма відомими американськими патологами 17 випадків новоутворень МЗ людини (гіперплазія-атипова гіперплазія-рак) в жодному випадку їх висновки не співпали [12].
ВИСНОВКИ
Порівняння гістологічних діагнозів, які були виставлені за класифікаціями пухлин МЗ людини та собак, що базуються на дещо різних принципах, свідчить: адекватна класифікація новоутворень МЗ повинна поряд із типовими гістологічними характеристиками враховувати також як джерела специфічних типів пухлинних клітин (епітеліальні, міоепітеліальні, клітини сполучної тканини тощо), так і локалізацію первинного ураження (протоки чи часточки).
Література
- Martin de las Mulas J., Reymundo C. Animal models of human breast carcinoma: canine and feline neoplasm // Rev. Oncologia. – 2000. – v 2. – P. 274- 281.
- International histological classification of tumors of domestic animals // Bull. Word health organization, Geneve. – 1974. – 50, N 1-2. – P. 111-133.
- Забежинский М.А., Суховольский О.К., Анисимов В.Н. и др. Спонтанные опухоли домашних животных // Вопр. онкол. – 1993. – 39, № 7-12. – С. 259-268.
- Патоморфологическая диагностика опухолей человека: Руководство в 2 томах. Т. 2 / Под ред. Н.А. Краевского, А.В. Смольянникова, Д.С. Саркисова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – С. 162-197.
- Misdorp W., Else R., Hellmen E., Lipscomb T. Histological Classification of mammary tumors of the dog and cat / 2nd series, v. Vll. – Armed Forces Inst. Pathol. in cooperation with Amer. Registry of Pathol. and World Health Organization Collaborating Center for World Reference on Compar. Oncol., Washington, DC, 1999. – 58 pp.
- Misdorp W. Tumors of the mammary gland // Tumor in domestic animals / Ed. D. Meuten. – Iowa State Press, 2002, ed. 4. – P. 575-612.
- Benjamin S. Book review. Misdorp W., Else R., Hellmen E., Lipscomb T. Histological сlassification of mammary tumors of the dog and cat // Vet. Pathol. – 2001. – 38, N 6. – P. 733.
- Benjamin S., Lee A., Saunders W. Classification and behavior of canine mammary epithelial neoplasm based on life-span observations in beagles // Vet. Pathol. – 1999. – 36, N 5. – P. 423-436.
- Космачева Е.П. Пролиферативные заболевания молочной железы собак // Ветеринарный консультант. – 2003. – № 9-10. – С. 29-30.
- Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування / За ред. В.Ф. Чехуна, А.Й. Мазуркевича. – К.: ДІА, 2001. – 164 с.
- Потоцький М.К., Шестяєва Н.І. Епітеліальні злоякісні пухлини молочної залози собак // Ветеринарна медицина України. – 2005. – № 3. – С. 00-00.
- Волченко Н.Н. Внутрипротоковый рак молочной железы // Архив патол. – 2000. – 62, № 2. – С. 23-26.
Стаття написана у співавторстві з Потоцьким М.К. та опублікована у журналі “Ветеринарна медицина України” за 2005 рік (№ 8, С. 26–28)