У світі вивчено незліченну кількість захворювань, і як би то не хотілось визнавати, одним з популярних захворювань є абсцес. За статистикою кожна друга тварина, хоча б раз в житті, але мала абсцес. Сьогодні ми розберемо що це за захворювання, розглянемо причини та лікування, і як запобігти виникненню цієї недуги.
Що таке абсцес?
Абсцес – характеризується запаленням тканин з утворенням порожнини, яка заповнена гнійним ексудатом і може утворюватись в різних органах і тканинах.
Абсцес перебігає гостро і хронічно. При хронічному перебігу абсцес має піогенну оболонку, побудовану з двох шарів: внутрішній — це грануляційна тканина і зовнішній, утворений зрілою сполучною тканиною. Піогенна оболонка відмежовує гнійно-некротичний процес від оточуючих тканин і продукує ексудат. Абсцеси мають округлу форму. При пальпації поверхнево розташованих абсцесів відчувається напруження тканин.
Класифікація
Розрізняють абсцеси:
- гарячий,
- холодний,
- напливний,
- метастатичний.
Гарячий абсцес має ознаки гострого запалення поверхневих тканин і характеризується швидким формуванням порожнини й здатністю до самовільного прориву.
Холодним абсцесом називають такий, який характеризується повільним розвитком та нечітко вираженими ознаками запалення.
Напливний абсцес утворюється при розплавленні навколишніх тканин гноєм і потраплянням його в нижчележачі тканини.
Метастатичні абсцеси утворюються в паренхіматозних органах, лімфатичних вузлах, кістковому мозку, як наслідок поширення бактерій із первинного вогнища лімфогенним чи гематогенним шляхом.
Абсцес може завершитись самовільним випорожненням і виходом гною на поверхню тіла або в порожнини, а також може піддатись інкапсулюванню, в такому випадку, гній згущується навколо абсцесу та утворюється товста рубцева капсула.
Причини виникнення абсцесу у собак і кішок
Утворення гнійника у собак і кішок пов’язане з проникненням гнійної мікрофлори у пошкоджену тканину і причини можуть бути різні:
- подряпини, садна, удари, травми;
- укуси інших тварин;
- неправильний догляд за станом шкірного покриву тварин або взагалі відсутність гігієнічних процедур;
- різного роду ін’єкції (неправильна їх техніка виконання);
- забруднення ран мікробами та бактеріями;
- неправильний догляд за ротовою порожниною, особливо у маленьких порід собак, є великий ризик виникнення періапікального абсцесу.
- Абсцес у кішок може виникнути внаслідок поїдання дрібних кісток риби.
Симптоми абсцесу
Прояв гнійника можна помітити неозброєним оком. Особливо варто звернути увагу якщо ваша тварина має хоч один з симптомів, а саме:
- запалення, біль, набряк, почервоніння в ділянці абсцесу;
- місце буде гарячим на дотик;
- тварина втратила апетит, але при цьому має спрагу;
- надмірне вилизування місця на тілі, де виник абсцес;
- облисіння;
- кровотеча або надмірна вологість (витікання ексудату) в місці абсцесу;
- поява гнильного запаху (якщо відсутнє лікування).
Абсцеси, які є внутрішніми, важко діагностувати без ветеринарних діагностичних тестів та інструментів.
Класифікація абсцесів
В залежності від складу гнійного вмісту поділяється на доброякісний та злоякісний абсцес.
Доброякісний абсцес – має густий ексудат, в якому міститься велика кількість лейкоцитів. Такий абсцес добре локалізований грануляційним бар’єром.
Злоякісний абсцес – має рідкий ексудат з великим вмістом мікроорганізмів і малим вмістом живих лейкоцитів. Формування грануляційного бар’єру проходить дуже повільно, є ймовірність розвитку флегмони.
Діагностика
Поверхневі абсцеси майже не потребують додаткових клінічних досліджень. Діагноз ставиться ветеринаром на підставі збору анамнезу та обстежень.
Абсцеси внутрішніх органів можуть потребувати додаткових методів:
- діагностична пункція
- рентген
- УЗД
Для правильного призначення лікування може знадобитись бактеріальний посів на живильні середовища з порожнини абсцесу.
Лікування абсцесу
При виявленні хвороби тварину слід негайно вести у ветеринарну клініку. Тільки кваліфікований фахівець зможе правильно обробити рану, встановити дренаж, вивести гній та продезінфікувати рану, призначити правильний курс лікування препаратами.
Як саме проходить операція у моєї тварини?
Маніпуляції проводяться в порядку черги. Якщо це перша стадія дозрівання абсцесу призначають для початку теплі компреси аби гнійник дозрів, після того як він дозрів і сам не прорвався:
- спеціаліст спочатку знезаражує поверхню шкіри, розкриває абсцес за допомогою хірургічних інструментів і вимиває гній;
- дезінфікують рану спеціальними розчинами (в яких входять фурацилін та інші спеціальні антисептики);
- встановлюють дренаж і зашивають рану;
- тварину відпускають додому, при цьому призначають препарати, де входять антибіотики, загоювальні мазі після розкриття абсцесу, призначають спеціальну дієту та пробіотики для відновлення кишкової мікрофлори після антибіотикотерапії.
Слід пам’ятати що якщо у вашої тварини гнійник прорвався сам, обов’язково звернутись по допомогу до кваліфікованих фахівців аби правильно призначили лікування і не розвинувся некроз, а в подальшому сепсис.
Що не слід робити якщо в тварини абсцес?
Не варто давити абсцес самостійно, оскільки це може призвести до сепсису, що ще більш ускладнить ситуацію.
Такий процес може викликати неправильний відтік гною, що призведе до рецидивуючих абсцесів на тому ж самому місці або взяти сусідні ділянки шкіри, в рану можна занести патогенних мікробів та бруд, починається запальний процес.
Стан ослабленого організму погіршується і це може стати причиною летальності тварини.
Профілактика захворювання
Перш за все усунення можливих бійок між тваринами.
Коти і собаки, які мають вільний доступ до вулиць мають бути стерилізовані, така процедура знижує агресивність з боку інших тварин, особливо у “шлюбний період”.
Власникам після прогулянки робити зовнішній огляд, не було подряпин, тріщин, порізів, укусів на шкірі, дотримуватись правил гігієни.
Стежити щоб місця ін’єкцій робились одноразовими голками та ретельно дезінфікувались (тому що іноді абсцес може виникнути в місці уколу).
