Чи дійсно існує породна схильність до виникнення пухлин молочних залоз у собак?

Факт участі гормонів у виникненні пухлин молочних залоз (МЗ) вже не викликає сумнівів, проте висока захворюваність серед собак деяких порід [15, 19, 20, 31] припускає також суттєвий внесок у хворобу і генетичного компоненту, який може бути успадкованим. Для з’ясування останнього, при дослідженні п’яти поколінь самиць з колонії гончаків були відокремлені дві сім’ї, які за частотою захворюваності відрізнялися від загальної популяції у колонії. Частота виникнення доброякісних та злоякісних пухлин у “чутливої” сім’ї утричі перевищувала таку в “резистентній” [32].

Проте, при довгострокових спостереженнях (впродовж 45 років) колонії гончаків не встановлено генетичного зв’язку між виникненням злоякісних пухлин МЗ і родоводом тварин [24]. Перевірка значення міжродинного схрещування у чистопорідних собак з пухлинами МЗ не виявила різниці у коефіцієнті інбридингу між собаками з пухлинами МЗ, пухлинами іншої локалізації та здоровими тваринами [18]. Таким чином, неможливість вірогідного визначення доступними методами генетичного зв’язку не дає чіткої відповіді, чи існує він у собак, як це було доведено при обстеженні жінок, хворих на рак МЗ [24].

В той же час, про важливу роль генетичних факторів у виникненні пухлин МЗ собак говорять дані про неоднакову частоту новоутворень у особин різних порід, а також той факт, що найчастіше пухлини МЗ спостерігаються у чистопорідних тварин (біля 75%) у порівнянні з безпорідними чи помісями [3, 5-7, 9, 14, 25, 27, 30]. Подібну закономірність виявили і щодо виникнення пухлин іншої локалізації – у чистопорідних собак ризик пухлинних захворювань удвічі вищий, ніж у помісей [34]. В той же час є і інша думка: деякі автори, спираючись на власні дані щодо більшої частоти виникнення пухлин МЗ у безпорідних собак, пов’язують це з поганими умовами їх проживання [4], а інші не виявили явної схильності будь-якою породи до виникнення злоякісних пухлин МЗ [29].

Серед порід різного спрямування більша частка хворих тварин припадає на собак службових (50-70 %) та мисливських (25-37 %) порід, менша – на декоративних (8-28 %) [7, 17]. Проте, не виключена можливість, що більший відсоток собак службових та мисливських порід у структурі захворюваності, зокрема на пухлини МЗ, пов’язаний з більш уважним ставленням до них власників і більш частим зверненням їх до лікарів, зважаючи та те, що ці собаки є більш цінними з економічних міркувань їх використання. Крім того, наголошують, що захворюваність на злоякісні пухлини МЗ вища у собак великих порід порівняно з маленькими (58 % та 25 % відповідно).

Назагал дані літератури щодо частоти пухлин МЗ у собак окремих порід до певної міри обмежені та дуже неоднозначні. При обстеженні 13 порід їх ряд за зниженням частоти виникнення пухлин МЗ мав такий вигляд: німецька вівчарка > легава > спанієль > боксер > болонка > доберман-пінчер > ердель-тер’єр > такса > колі = гончак > дог = лайка = пудель [7]. В той же час, на більшу захворюваність пуделів поряд із англійськими і кокер-спанієлями, тер’єрами та німецькими вівчарками звертає увагу ряд російських, американських та норвежських дослідників [5, 25, 33]. Серед собак, які мешкають у Санкт-Петербурзі, злоякісні пухлини МЗ також частіше зустрічаються у королевських пуделів, а ще боксерів і болонок [8]. Деякі вітчизняні лікарі вважають, що пухлини МЗ собак найбільш часто уражають пекінесів та спанієлів [1]. Є відомості про те, що ризик виникнення пухлин МЗ для такс, бостонських тер’єрів, пуделів і пойнтерів є дуже високим, а для колі та боксерів – низьким [17, 21, 22, 26].

Певне значення у встановленні порідної схильності собак до розвитку пухлин МЗ має регіон їх мешкання. Так, при аналізі 60 000 випадків різних новоутворень, що були зафіксовані у клініках США за 10 років, частота пухлин МЗ на 1000 собак склала: для фокс-тер’єрів – 24,6, кокер-спанієлів – 17,0, бостонських тер’єрів – 12,3, боксерів – 7,2 [14]. У Норвегії частота злоякісних пухлин МЗ визначена як 35,5 для боксерів, 17,7 для бішонів і 3,9 для бернських вівчарок [28]. Серед 14, досліджених у цій країні порід, найвищий ризик захворіти на рак МЗ є у такс, для яких 59 % усіх пухлин – це пухлини МЗ, а найменший – у бернських вівчарок, для яких ці пухлини складають лише 4 % від загальної кількості виявлених пухлин різної локалізації [11]. В той же час, у Данії більший ризик захворіти мали саме останні та боксери, а найменший – вівчарки та фермерскі собаки [13]. За даними угорських ветеринарів, найбільший ризик виникнення злоякісних пухлин серед собак, що мешкають у цій країні, мали тварини породи угорський водолаз [12].

Базуючись на аналізі даних про те, що серед досліджених порід більша частка смертей з приводу пухлин припадала на боксерів та золотих ротвейлерів, а також про те, що вік цих тварин на момент смерті був значно меншим, ніж собак таких порід як німецька вівчарка та лабрадор, ветеринари з Пенсільванського Університету (Філадельфія, США) зазначають, що боксери та золоті ротвейлери мають більший ризик виникнення пухлин, зокрема пухлин МЗ, у порівнянні з іншими породами [16]. В Шотландії за 12-літніми спостереженнями при аналізі 21 371 випадків біопсій різних пухлин встановлено, що підвищений ризик виникнення пухлин МЗ мають боксери, тоді як для тварин таких порід як німецька вівчарка та доберман він зменшений у порівнянні з лабрадорами, які в цих дослідженнях були прийняті за референтну породу [30].

Розрахунки величини ризику виникнення пухлин МЗ у собак Швеції показали, що кількість тварин, що захворіє, варіює від 319 собак на 10 000 собако/літ для англійського кокер-спанієля до 5 собак на 10 000 собако/літ для колі [20]. Для спанієля ризик захворіти становить 2,7 порівняно з ризиком для загальної популяції собак Швеції (1,0). У цьому ж дослідженні досить високий ризик виникнення пухлин МЗ показано для собак таких порід як доберман, німецька вівчарка та боксер [20].

Узагальнені дані літератури дозволяє допустити, що підвищена схильність до виникнення пухлин МЗ існує для боксерів, бостонських і фокс- тер’єрів, пойнтерів, пуделів, спанієлів, такс, можливо, німецьких вівчарок. Доволі резистентними до цього захворювання можна вважати лише колі. Для інших порід свідчення щодо цього питання чи суперечливі, чи недостатні. Саме цим, мабуть і пояснюється думка деяких дослідників, які вважають, що породної схильності до розвитку пухлин МЗ у собак не існує [2, 29].

В наших спостереженнях серед 77 тварин випадкової групи собак з пухлинами МЗ (м. Київ) більшу частку склали породисті собаки (таблиця). Кількість їх вірогідно переважала також серед собак зі злоякісними пухлинами МЗ. У дослідженій групі було зареєстровано собак 23 порід. Найбільший відсоток серед них становили вівчарки (німецькі та одна кавказька), спанієлі (англійські кокер-спанієлі, російські спанієлі), пуделі, менший – тер’єри (фокс-тер’єри, ердель-тер’єри, вельш-тер’єр), пінчери і такси. Собаки інших порід були представлені в групі по одній тварині (афганська борза, доберман, пекінес, мопс, болонка, англійський боксер, ротвелер, різен-шнауцер, курцхаар, ньюфаундленд, німецький дог, конскорс, чау-чау).

Примітка. Статистичну обробку даним проводили за методом варіант [10]. * – різниця з величиною частки безпорідних собак вірогідна (Р_t<0,05)

Результати наших досліджень узгоджуються з висновком про підвищений ризик виникнення пухлин МЗ у собак таких порід як німецька вівчарка, спанієлі, пуделі та тер’єри. Проте не можна не приймати до уваги, що перевага цих порід у київській вибірці може також відображати і особисті уподобання населення м. Києва і, отже, просто більшу кількість тварин цих порід, які утримуються мешканцями міста і обслуговуються ветеринарними клініками. Відмітимо, що у групі відсутні собаки породи колі.

Співвідношення між кількістю доброякісних та злоякісних новоутворень у групі було вищим у породистих собак (1:4 у породистих і 1:2,7 у безпорідних). Це цілком співпадає з даними, які отримані при дослідженні великої за чисельністю колонії гончаків; таке співвідношення мало місце як у “чутливій”, так і в “резистентній” сім’ях, незважаючи на різну частоту виникнення пухлин у них [32]. Визначення гістологічного типу пухлин у собак тих чи інших порід з київської вибірки показав відсутність будь-якої чіткої залежності виду пухлини від породи собаки; серед злоякісних пухлин превалювали карциноми. З 11-ти німецьких вівчарок у 8-х були виявлені карциноми, а у 3-х – саркоми; серед 8-ми спанієлів – у 6 карциноми та у 2 саркоми; серед 7-ми пуделів –у 5 карциноми (одна з них у доброякісній пухлині) та у 2 карциносаркоми; в усіх пінчерів – карциноми (одна з них у доброякісній пухлині). Усі тер’єри хворіли на просту карциному МЗ. Серед порід, які були представлені лише одними особинами, у конкорса, чау-чау, ньюфауленда і німецького дога були діагностовані доброякісні пухлини, в інших – карциноми.

Свідчень про специфіку зустрічаємості пухлин МЗ різного гістологічного типу у собак різних порід мало. Так, показано, що остеосаркоми МЗ частіше виникають у сук старшого віку серед помісей, а також німецьких вівчарок та мініатюрних пуделів [23], а доброякісні пухлини (аденоми, фіброми, фіброаденоми) – у пуделей та боксерів середнього віку [8]. Аналіз досліджуваної нами групи показав, що лише для вівчарок є чітка перевага випадків злоякісних пухлин над доброякісними новоутвореннями МЗ. Для спанієлів і пуделів вона не значуща, а для висновку щодо інших порід – недостатньо даних. В той же час, враховуючі дані про частіші випадки остеосарком МЗ у німецьких вівчарок та мініатюрних пуделів [23], відмітимо, що в нашій групі більший відсоток випадків сарком МЗ був дійсно у групі німецьких вівчарок (30 %); зустрічалися ці пухлини ще у пуделів і спанієлів (25 %).

Складнощі в остаточному вирішенні питання про існування породної схильності собак до виникнення пухлин МЗ пов’язані з цілим рядом об’єктивних причин: різним «набором» порід, які розводять у різних країнах і, отже, різною їх чисельністю і, взагалі з різною чисельністю особин тієї чи іншої породи; недосконалою системою реєстрації тварин у деяких країнах; відсутністю у більшості з них національних реєстрів випадків захворювання з обов’язковим гістологічним супроводом видаленої пухлини (наприклад у країнах колишнього СРСР). Тільки проведення багатомаштабного аналізу кількості випадків захворювання на пухлини МЗ собак з урахуванням їх загальної чисельності у регіоні та інформації про породу, вік тварини, локалізацію і гістологічний тип ураження МЗ дозволить дати чітку відповідь, чи дійсно має місце порідна схильність собак (і яка) до виникнення пухлин МЗ.

 Література:

1. Бугаев А.М. Опухоли у собак // Мир собак. – 2000. – № 2. – С. 26-27.
2. Горман Н. Молочные железы // Онкологические заболевания мелких домашних животных / Под ред. R.Wight: Пер. с анг. – М.: Аквариум, 2003. – С. 190-194.
3. Космачева Е.П. Пролиферативные заболевания молочной железы собак // Ветеринарный консультант. – 2003. – № 9-10. – С. 29-30.
4. Мисак А.Р., Шекель В.Ф., Завірюха В.Ш. Морфологія окремих пухлин великої рогатої худоби та собак // Науковий вісник Львівської націон. академії вет. мед. ім. С.З. Гжицького. – 2004. – Т. 6, № 1, ч. 1. – С. 56-59.
5. Немкова О.С., Донкова Н.В. Клинико- морфологическая и цитологическая характеристика опухолей молочной железы у мелких домашних животных // Вестник КрасГАУ. – 2010. – № 11. – Р. 147-153.
6. Орлова Л.В., Терехов П.Ф. Статистические данные опухолевых заболеваний у собак в Москве (1962-1966 гг.) // Вопр. онкол. – 1969. – № 4. – С. 91-95.
7. Пономарьков В.И., Осипов Н.Е. Анализ спонтанных опухолей молочных желез у собак // Вопр. онкол. – 1972. – № 10. – С. 67-72.
8. Суховольский О.К. Комплексное лечение новообразований молочной железы и кожи у собак // Дисс. …  докт. вет. наук. – С-Пб, 2002. – 307 с.
9. Тарасов С.А. Злокачественные опухоли у собак // Ветеринария. – 1980. – № 1. – С. 55-57.
10. Урбах В.Ю. Статистический анализ в биологических и медицинских исследованиях. – М.: Медицина, 1975. – 295 с.
11. Arnesen K., Gamlem H., Glattre E. et al. Registration of canine cancer // Tidsskr. Nor. Laegeforen. – 1995. – 115, N 6. – P. 714-717.
12. Boldizsar H., Muray T., Szamel I. et al. Studies on canine mammary tumours. ll. Oestradiol and progesterone receptor binding capacity and histological type // Acta Vet. Hung. – 1992. – Vol. 40, N 1-2. – P. 89-97.
13. Brønden L., Nielsen S., Toft N., Kristensen A. Data from the Danish veterinary cancer registry on the occurrence and distribution of neoplasms in dogs in Denmark // Vet. Rec. – 2010. – 166, N 19. – P. 586-590.
14. Cohen D., Reif J., Brodey R., Keiser H. Epidemiological analysis of the most prevalent sites and types of canine neoplasia observed in a veterinary hospital // Cancer Res. – 1974. – Vol. 34, N 11. – P. 2859-2868.
15. Cotran R., Kumar V., Robbins S., Schoen F. Pathologic Basis of Disease. – Philadelphia: W.B. Saunders, 1994.
16. Craig L. Cause of death in dogs according to breed: a necropsy survey of five breeds // J. Am. Anim. Hosp. Assoc. – 2001. – 37, N 5. – P. 438-443.
17. Dog Owner’s Home Veterinary Handbook //http://pets.webmd.com/dogs/mammary-gland-breast-tumor-in-dogs.
18. Dorn C., Schneider R. Inbreeding and canine mammary cancer: a retrospective study // J. Natl. Cancer Inst. – 1976. – 57, N 3. – P. 545-548.
19. Dorn C., Taylor D., Schneider R. et al. M. Survey of animal neoplasms in Alameda and Contra Costa Counties, California. II. Cancer morbidity in dogs and cats from Alameda County // J. Natl. Cancer Inst – 1968 – 40, N 2. – P. 307-318.
20. Egenvall A., Bonnett B., Ohagen P. et al. Incidence of and survival after mammary tumors in a population of over 80,000 insured female dogs in Sweden from 1995 to 2002 // Prev. Vet. Med. – 2005. – 69, N 1-2. – P. 109-127.
21. Frye F., Dorn C., Taylor D. Characteristics of canine mammary gland tumor cases // Anim. Hosp. – 1967. – Vol. 3, N 1. – P. 1-12.
22. Howard E. Neoplasms in the boxer dog // Amer. J. Vet. Res. – 1965. – Vol. 26, N 8. – P. 1121-1131.
23. Langenbach A., Anderson M., Dambach D. et al. Extraskeletal osteosarcomas in dogs: a retrospective study of 169 cases (1986-1996) // J. Am. Anim. Hosp. Assoc. – 1998. – Vol. 34, N 2. – P. 113-120.
24. Lloyd R., Bruenger F., Taylor G., Miller S. Search for a genetic link for mammary cancer in a beagle colony // In Vivo. – 2005. – 19, N 4. – P. 723-727.
25. MacEwen E., Withrow S. Tumors of the mammary gland // Small animal clinical oncology / Eds.: Withrow S., MacEwen B., Philadelphia: WB Saunders Company, 1996. – P. 356-372.
26. MacVean D., Monlux A., Anderson P. et al. Frequency of canine and feline tumors in a defined population // Vet. Pathol. – 1978. – 15, N 6. – P. 700-715.
27. Madewell B., Theilen G. Tumors of the mammary gland // Veterinary cancer medicine / Eds.: Theilen G., Madewell B., Philadelphia: Lea and Febiger, 1987. – P. 327-344.
28. Moe L. Population-based incidence of mammary tumours in some dog breeds // J. Reprod. Fertil. – 2001. – Suppl. 57. – P. 439-443.
29. Mulligan R. Mammary cancer in the dog: a study of 120 cases // Am. J. Vet. Res. – 1975. – 36, N 9. – P. 1391-1396.
30. Richards Y., McNeil P., Thompson H., Reid S. An epidemiological analysis of a canine-biopsies database compiled by service // Prev. Vet. Med. – 2001. – Vol. 51, N 1-2. – P. 125-136.
31. Rutteman G., Misdorp W. Canine mammary tumour disease: role of hormones in pathogenesis and treatment // Tijdschr. Diergeneeskd. – 1989. – 114, Suppl 1. – P. 34S-35S.
32. Schafer K., Kelly G., Schrader R. et al. A canine model of familial mammary gland neoplasia // Vet. Pathol. – 1998. – Vol. 35, N 3. – P. 168-177.
33. Tarpenning H. // NextDayPets.com.Staff. – 2010.
34. Vascellari M., Baioni E., Ru G. et al. Animal tumour registry of two provinces in northern Italy: incidence of spontaneous tumours in dogs and cats // BMC Vet. Res. – 2009. – 5. – Р. 39.

Стаття опублікована у журналі “Мир ветеринарии” за 2012 рік (№ 5.С. 58-59)