Основним методом лікування пухлин молочних залоз (МЗ) у собак є хірургічне видалення ураженої залози або групи залоз. При злоякісному характері пухлини рішення про подальшу тактику терапевтичного лікування та сподівання на його ефективність знаходяться залежно від ряду факторів [1]. У прогностично сприятливих випадках радикальне видалення пухлини забезпечує 100% виживання тварин впродовж 2-х років.З прогностичних розглядають такі клінічні характеристики як стадію захворювання, розміри первинної пухлини, її локалізацію, величину зон некрозу, наявність регіонарних та віддалених метастазів, інфільтрації в оточуючі тканини, особливо лімфоїдної [1, 2, 3]. Дослідження розмірів, атипії, плейо- чи поліморфізму ядер та клітин поряд із гістологічними критеріями ступеня диференціювання пухлин МЗ собак нечисельні, проте автори вважають ці параметри, як і кількість клітин, що знаходяться у S-фазі мітотичного циклу, а також анеуплодію, важливими для складення прогнозу [3, 4, 5]. Останнім часом вивчають також специфічні молекулярні маркери клітинної проліферації, пухлинної прогресії, інвазії та метастазування, а також ряд генетичних маркерів (наприклад, аналіз ДНК, експресію віментину, цитокератинів, Ki-67, PCNA, р53, bcl-2 тощо) [5, 6].
Одним із важливих прогностичних критеріїв є гістологічна структура пухлини. Так, показано, що тварини із карциномами МЗ папілярної або тубулярної будови мають більш сприятливий прогноз, ніж тварини із солідними чи анапластичними пухлинами [1, 5]. Інші вважають, що лише тубулярні карциноми мають позитивну перевагу щодо часу виживання тварин [7]. В той же час, за деякими даними, у разі видалення карцином солідної чи тубулярної будови суттєвої різниці у часі виживання собак немає [8]. Прогноз на випадок змішаних пухлин МЗ кращий, ніж за злоякісних пухлин виключно епітеліального похо-дження [8, 9]. Слід відзначити, що у літературі є й такі дані, що ставлять під сумнів висновок про значення гістологічного типу пухлин МЗ для прогнозу подальшого стану тварини [7], а також те, що прогноз у разі злоякісних пухлин таких типів як саркома, карциносаркома, карциноми спеціальних типів, злоякісні пухлини у доброякісних залишається невідомим. Деякі автори лише вказують на можливий несприятливий прогноз за наявності саркоми МЗ [4]. Собаки із доброякісними пухлинами МЗ у більшості випадків виживають упродовж принаймі 2-х років.
Метою роботи було визначення часу післяопераційного виживання собак, прооперованих з приводу пухлин МЗ різного гістологічного типу.
Матеріал та методи
Проаналізовані свідчення про подальшу долю 55 прооперованих в Оболонській та Печерській державних лікарнях ветеринарної медицини м. Києва собак із новоутвореннями МЗ (45 тварин зі злоякісними та 10 тварин із доброякісними новоутвореннями). Гістологічні типи новоутворень визначали за Міжнародною гістологічною класифікацією пухлин МЗ собак [10].
Результати досліджень
За період спостереження (03.2002 по 03.2005) над прооперованими тваринами загалом загинуло 33 (73%) собак зі злоякісними та 4 (40%) собаки із доброякісними новоутвореннями МЗ (таблиця). При цьому з причини основного захворювання загинуло 28 (62%) зі злоякісними та 10% тварин із доброякісними новоутвореннями МЗ (одна собака, у якої в подальшому був виявлений рецидив захворювання). Отже, смертність собак, прооперованих з приводу злоякісних пухлин МЗ у 6 разів перевищила таку для тварин, у яких діагностували доброякісний характер новоутворень. Шестимісячний післяопераційний термін пережили 100% собак (10 тварин) із доброякісними та 64% (29 тварин) зі злоякісними новоутвореннями, 12-місячний – відповідно 90% та 44% (9 та 20 тварин), а 24-місячний – 70% та 11% (7 та 5 тварин) (рис., А).
Порівняння часової динаміки виживання собак зі злоякісними пухлинами МЗ різних гістологічних типів показало, що найбільша смертність була відмічена у разі карцином спеціальних типів (100%), за якої усі тварини не пережили і 6-місячного післяопераційного терміну (рис., Б), а також у разі солідної та анапластичної карцином (100%), за яких усі собаки померли до року з дня операції (рис., В). Найбільшу кількість тварин, що пережили 12-місячний термін, спостерігали у разі простої тубулопапілярної карциноми, складної карциноми (рис., Б), а також карцином або сарком у доброякісній пухлині (рис., Г), дещо меншу – у разі неінфільтративної (in situ) карциноми (рис., Б). Дворічний термін пережили 2 собаки (50%) із складною карциномою, 2 собаки (50%) із саркомою та одна собака (17%) із неінфільтративною (in situ) карциномою.
Відповідно до цього більший середній час виживання собак (враховували лише загибель тварин, що була пов’язана із основним захворюванням) мало місце при тубулопапілярній карциномі, карциномі або саркомі у доброякісній пухлині, складній, неінфільтративної (in situ) карциномах та саркомі, а найменший – у разі карцином спеціальних типів, солідній та анапластичній карциномах (таблиця). Причому, термін виживання собак із різними гістологічними типами пухлин МЗ відрізнявся у декілька (5-7) разів.
Отже, результати наших досліджень підтверджують дані тих дослідників, які вважають, що гістологічний тип пухлин МЗ може бути важливим критерієм прогнозу щодо тривалості післяопераційного життя тварини. Собаки із складними карциномами молочних залоз дійсно мають сприятливіший прогноз у порівнянні із собаками із простими карциномами, а серед останніх він гірший для тварин із солідними та анапластичними карциномами МЗ у порівнянні із собаками із тубулопапілярними карциномами. В той же час, найбільш несприятливими виявилися карциноми спеціальних типів (плоскоклітинна та веретеноклітинна).
Висновки
За часом виживання собак, прооперованих з приводу новоутворень МЗ, гіс-тологічні типи новоутворень склали наступний ряд: карциноми спеціальних типів < проста солідна карцинома < проста анапластична карцинома < карциносаркома < складна карцинома = неінфільтративна (in situ) карцинома < карцинома або саркома в аденомі = саркома = проста тубулопапілярна карцинома < <доброякісні новоутворення.
Література
- Горман Н. Молочные железы // Онкологические заболевания мелких домашних животных / Под ред. R.Wight. – М.: Аквариум, 2003. – С. 190-194.
- Martin de las Mulas J, Reymundo C. Animal models of human breast carcinoma: canine and feline neoplasms // Rev. Oncologia. – 2000. – 2, N 6. – P. 274-281.
- Perez Alenza M., Pena L., del Castillo N., Nieto A. Factors influencing the incidence and prognosis of canine mammary tumours // J. Small Anim. Pract. – 2000. – 41, N 7. – P. 287-291.
- Hellmen E., Bergstrцm R., Holmberg L. et al. Prognostic factors in canine mammary tumors: a multivariate study of 202 consecutive cases // Vet. Pathol. – 1993. – 30, N 1. – P. 20-27.
- Misdorp W. Tumors of the mammary gland // Tumor in domestic animals / Ed. D. Meuten. – Iowa State Press, 2002, ed. 4. – P. 575-612.
- Wakui S., Muto T., Yokoo K. et al. Prognostic status of p53 gene mutation in canine mammary carcinoma // Anticancer Res. – 2001. – 21, N 1B. – P. 611-616.
- Yamagami T., Kobayashi T., Takabashi K., Sugiyama M. Prognosis for canine malignant mammary tumors based on TNM and histologic classification // J. Vet. Ved. Sci. – 1996. – 58, N 11. – P. 1079-1083.
- Голубева В.А., Пономарьков В.И. Рак молочных желез собак (клиническая картина, морфология, прогноз) // Ветеринария. – 1988. – № 2. – С. 61-63.
- Kilpatrick S., Hitcbcock M., Kraus M. et al. Mixed tumors and myoepithelio-mas of soft tissue: a clinicopathologic study of 19 cases with a unifying concept // Am. J. Surg. Pathol. – 1997. – 21, N 1. – P. 13-22.
- Misdorp W., Else R., Hellmen E., Lipscomb T. Histological Classification of mammary tumors of the dog and cat / 2nd series, v. Vll. – Armed Forces Inst. Pathol. in cooperation with Amer. Registry of Pathol. and World Health Organization Collaborating Center for World Reference on Compar. Oncol., Washington, DC, 1999. – 58 pp.
Стаття написана у співавторстві з Потоцьким М.К та опублікована у Матеріалах ІІІ Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини за 2005 рік (С. 210–215)