Новоутворення молочних залоз собак: фактори анамнезу, гістологічні типи, макроскопічні характеристики.

Питання ветеринарної онкологічної мамології є вельми актуальним, так як новоутворення молочної залози займають перше місце у структурі загальної онкологічної патології у собак [1-3]. Як і у разі новоутворень багатьох інших органів та тканин злоякісні пухлини у молочних залозах рідко виникають de novo, найчастіше їм передують певні передракові зміни. За умов проліферативних, диспластичних уражень з тією, чи іншою ступінню вірогідності може розвинутися злоякісна пухлина. Все більше підтверджується думка, що проліферація може бути охарактеризована як рання стадія канцерогенезу [4]. Значну увагу до вивчення епідеміології, анамнестичних чинників ризику, механізмів патогенезу новоутворень та значення різних прогностичних факторів приділяють лікарі та дослідники зарубіжних країн [5], зважаючи, з однієї сторони, на значний ріст онкологічної патології у дрібних тварин за умов мегаполісу, необхідність розробки превентивних та терапевтичних заходів, так як рак є однією з основних причин смерті тварин, у т.ч. і собак, а з іншої – на той факт, що дисплазії та злоякісні пухлини у собак є адекватною природньою моделлю онкопатології молочних залоз у жінок [6]. Проте у літературі все ж недостатньо висвітлені питання про частоту ураженості молочних залоз собак злоякісними та доброякісними новоутвореннями, фактори анамнезу, а також щодо особливостей макрохарактеристик новоутворень, з якими стикається лікар ветеринарної медицини у своїй практиці. Це і було метою даного дослідження.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

Материал (60 зразків) отримували при хірургічному видалені новоутворень молочних залоз собак в Оболонській та Печерській ветеринарних лікарнях м. Києва. Перед операцією збирали (по можливості повний) анамнез, фіксували локалізацію уражень, а після видалення новоутворень – їх розміри, консистенцію, колір, наявність капсули, характеристику поверхні тощо. Тканину новоутворень фіксували у 10% розчині формаліну. Заливку у парафін, виготовлення зрізів та забарвлення гематоксилін-еозином проводили за загальноприйнятими методами. Патоморфологічний діагноз виставляли за гістологічною класифікацією ВОЗ [7]. Одержаний цифровий матеріал щодо відсотка собак із відповідними характеристиками оброблений статистично із використанням методів аналізу долі варіант [8]. Вірогідними вважали різницю між показниками у групах при Р<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Після проведення патоморфологічних досліджень попередній діагноз “новоутворення молочних залоз” був підтверджений у 52 випадках (87%). Інші випадки були представлені пухлинами шкіри та непухлинними утвореннями. Одержану випадкову вибірку піддавали подальшому аналізу. Серед 52 випадків у 33 (63,5±13,4%) діагностували злоякісні, у 19 (36,5±13,4%) – доброякісні новоутворення, що свідчить про лише деяку перевагу (Р>0,1) у цій вибірці кількості злоякісних новоутворень над доброякісними. За даними, що наведені у роботах деяких дослідників, доля злоякісних та доброякісних пухлин молочної залози у собак приблизно однакова [5], за іншими – відсоток злоякісних пухлин складає серед усіх новоутворень молочної залози третину, доброякісних епітеліальних та сполучнотканинних пухлин – 37%, а дисплазій – 28% [3]. У наших дослідженнях доля дисплазій молочної залози (фіброзно-кістозна хвороба) склала 23% (12 випадків) від усієї вибірки, а доброякісних пухлин – 13% (3 аденоми та 4 фіброаденоми).

У групі злоякісних новоутворень діагностували дольковий інфільтруючий рак (9 випадків), дольковий рак in situ (2), протоковий інфільтруючий рак (15) та внутрішньопротоковий рак (7). Отже, серед злоякісних пухлин найчастіше зустрічався протоковий рак (22 випадка, 66,7%), що назагал співпадає із даними літератури [3, 9]. У половині випадків рак сполучався із дисплазією, роль якої у виникненні злоякісних новоутворень у молочній залозі собак невідома [5], тоді як у жінок значення цього фактору у розвитку злоякісної трансформації клітин молочної залози вже доказана.

Серед собак дослідженої групи 14 були помісями, а більшість – породистими (табл. 1). Останні були представлені 16-ма породами, серед яких найбільша кількість припадала на спанієлів (10 собак, 27%), німецьких вівчарок (5, 13,5%), пінчерів та пуделів (по 4, 10,8 %), фокс-тер’єрів (3, 8 %). Аналізуючи цей фактор анамнезу слід навести дані про більш часте ураження молочних залоз злоякісними пухлинами у пуделів, англійських спанієлів та фокс-тер’єрів [10, 11]. За іншими – більша схильність до виникнення різних пухлин, у т.ч. і пухлин молочної залози, виявляється у собак таких порід як фокс-тер’єри, пойнтери, боксери, мітель-шнауцери, ньюфаундленди [12], боксери [12, 13]. Деякі відмінності у характері розподілу порід у цьому дослідженні та даними літератури, на наш погляд, можуть бути пояснені існуючими особливостями спектру порід собак, яких утримують мешканці м. Києва, а також певною різницею частоти виявлення злоякісних пухлин молочних залоз у собак різних географічних регіонів. Останнє показано для Північної та Південної Америки, північної та південної Європи, Азії та Африки [10, 11, 14]. Даних щодо характеру та частоти захворюваності на злоякісні пухлини молочної залози у собак різних порід в Україні немає.

Вік собак на момент операції коливався від 6 до 14 років (табл. 1), але переважна більшість собак була у віці 9-11 років (Р<0,05 у порівнянні із групами “6-8” та “12-14” років). За цими показниками групи тварин із злоякісними та доброякісними новоутвореннями не відрізнялися між собою.

Таблиця 1. Кількісний розподіл собак із новоутвореннями молочних залоз в залежності від породи, віку тварин та часу виникнення новоутворень

Основна частка собак на момент виявлення у них перших ознак захворювання мала вік 7-10 років, хоча у двох спаніелів новоутворення виникли у віці до 2-х років (табл. 1). За даними літератури утворення злоякісних пухлин молочної залози у собак може спостерігатися у віці від 2-х до 17 років (середній показник –9-10 років) [5], за іншими – у віці 7,6-9,4 років [12]. На цей час добре відоме збільшення як частоти, так і швидкості приросту захворюваності на рак молочної залози із віком. В той же час у жінок у певному віці швидкість приросту захворюваності починає знижуватися. Вважають [4], що вплив факторів, які з віком створюють умови для підвищення частоти виникнення новоутворень, починаючи з певного вікового періоду перетинаються із ефектом послаблення стимуляції естрогенами клітин молочної залози, яка є тканиною-мішенню для цих гормонів. Це і призводить до зниження нахилу кривої приросту виникнення новоутворень молочної залози. Можливо, такі ж механізми, хоча і у меншій мірі, характерні і для молочних залоз собаки.

У більшості випадків (у 29 з 42) новоутворення були помічні у собак за 1-12 міс до моменту звернення у клініку (69,0+14,3%). Лише біля 5% собак склали групу з терміном звернення “5-6 років” (Р<0,05 ) (табл. 1). У групі собак зі злоякісними новоутвореннями молочної залози таких собак не було зовсім, а кількість їх у групах із терміном звернення “до 2-х років” та “3-4 роки” була вірогідно нижчою ніж, тих, хто був прооперований у період 1-6 міс після виявлення пухлини (табл. 1, Р<0,05). Слід зазначити, що частка останніх у групі із доброякісними новоутвореннями становить у вибірці, що аналізується, лише 12,5%. Ці дані можуть бути непрямим свідченням того, що злоякісні пухлини мають більшу швидкість росту і це спонукає хазяїв до більш раннього звернення до лікаря.

Рак молочної залози є абсолютно гормонально-залежним захворюванням. У самців за даними літератури він у 0,07-1,5% випадків [3, 8]. У вибірці, що аналізується, серед 52 тварин був 1 кобель, що склало 1,9%. В анамнезі цієї тварини зафіксовані неодноразові епізоди захворювань на бабєзіоз, дірофіляріоз, лептоспіроз, а також новоутворення шкіри нез’ясованої етіології, що може свідчити про зниження іммуного захисту організму цієї тварини.

Більше двох третин собак загальної групи жодного разу не народжували, або мали за життя лише одні пологи (70,5+13,8%). Кількість тих, хто народжував 2 і, особливо, 3-5 разів була суттєво меншою (табл. 1, Р<0,05). Такий характер розподілу тварин назагал спостерігався і у групі собак зі злоякісними новоутвореннями, а у групі собак із доброякісними новоутвореннями залежність від кількості пологів була навіть ще більш наочною. Рівна кількість собак не мали або мали (55,5% та 44,5% відповідно) в анамнезі епізоди псевдовагітності. Серед останніх у переважної більшості (66,7+47,1% у групі собак із доброякісними та 83,3±23,4% у групі собак із злоякісними пухлинами) псевдовагітність супроводжувалася лактацією. Відомо, що вагітність сприяє дозріванню (диференціюванню) епітелію молочних залоз, що розглядають як важливу превентивну подію по відношенню до виникнення гормонально-залежних пухлин цього органу. До меншого ризику розвитку новоутворень призводить зменшення кількості рецепторів естрогенів та епідермального фактору росту у молочних залозах щурів, що народжували, у порівнянні із тими, які не мали вагітності та пологів [15]. В той же час, порушення репродуктивного циклу або дисфункціональні стани репродуктивної системи (штучне обмеження кількості вагітностей, пологи без лактації або лактація за псевдовагітності, полікістоз яєчників) призводить до гормонально-метаболічних розладів, у т.ч. в обміні у жировій тканині, які пізніше сприяють створенню умов до виникнення пухлин [4].

Розміри новоутворень, як злоякісних, так і доброякісних дуже різнилися: від 1х1 см до 20х20 см, більше половини (67,3±13,4%) собак мали новоутворення середніх розмірів. В той же час звертає на себе увагу той факт, що майже усі (91,7%) новоутворення великих (61-90 см²) та дуже великих (більше ніж 90 см²) розмірів були злоякісними (табл. 2). Співставлення розмірів пухлин із терміном виявлення захворювання показало, що серед 8 собак із великими пухлинами, у яких ці відомості були зафіксовані, у 5 перші ознаки присутності пухлини з’явилися за 1-6 міс до операції, а у 3-х – за 7-12 міс. Отже ці дані також можуть свідчити про швидкий ріст злоякісних пухлин молочної залози собак. За цим, слід зазначити, що не виявлено залежності розмірів пухлини від породи (розмірів) собак. В той же час, середній розмір пухлин (довжина х ширина, см²), які були діагностовані як протоковий рак, у 2 рази перевищував такий пухлин, що були віднесені до долькового раку (71,1±18,6 см² та 35,2±11,0 см² відповідно). Крім того, пухлини інфільтруючого протокового раку були більшими, ніж пухлини неінфільтруючого внутрішньопротокового раку (середній розмір 86,8±26,3 см² та 37,5±8,8 см² відповідно). Для розмірів пухлин інфільтруючого та неінфільтруючого дольового раку суттєвої різниці не виявлено (середній розмір 32,4±12,8 см² та 48,0±24,0 см² відповідно). Розміри пухлин, як і їх гістологічну будову, вважають одними із важливих прогностичних чинників [5, 10, 16].

Таблиця 2. Кількісний розподіл собак із новоутвореннями молочних залоз в залежності від кількості пологів в анамнезі, розмірів та локалізації новоутворень

Кількість уражених молочних залоз у собак усієї вибірки склала 85. Ліві та праві молочні залози уражалися з однаковою частотою (49,4 та 50,6 %). У рівній мірі також новоутворення уражали як окремі молочні залози (55,6%), так і декілька залоз одночасно (44,4%). При аналізі локалізації новоутворень в залежності від номеру пари виявлено, що найбільш часто уражалися молочні залози 4-ї та 5-ї пар і значно рідше 1-ї та 2-ї (62,4±10,4% та 14,1±7,5% відповідно, Р<0,05). Різниця ця є вірогідною і у групі тварин із злоякісними новоутвореннями молочних залоз (67,9±12,8% та 9,4±8,0%, Р<0,05). Ці результати цілком співпадають із даними літератури [5, 9].

Половина новоутворень мала повну капсулу (51,9±14,8%), третина (36,5±13,4%) – часткову і лише у 11,5% вона була відсутньою. Новоутворення мали м’яку (43,8%) або щільну (56,2%) консистенцію без різниці у частоті їх зустрічаємості у групах собак зі злоякісними та доброякісними новоутвореннями.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз деяких показників, що характеризують новоутворення молочних залоз у собак випадкової вибірки, а також певних фактів анамнезу свідчать, що найчастіше новоутворення, у т.ч. злоякісні, уражають тварин у віці після 6 років із піком захворюваності 7-10 років. Кількість пологів і післяпологової лактації та ризик виникнення новоутворень знаходяться між собою у зворотній залежності. В той же час лактація за умов псевдовагітності також може бути певним фактором ризику виникнення новоутворення. Не виявлено значних особливостей у характері розповсюдженості новоутворень, проте є чітка залежність їх локалізації від функціональної активності молочних залоз, а також розмірів злоякісних пухлин від їх гістологічного типу. Визначення ролі цих та інших факторів у патогенезі новоутворень молочних залоз собак є важливими для розуміння чинників ризику виникнення злоякісних пухлин і, отже, розробки превентивної тактики запобігання захворюваності на рак молочних залоз у собак.

ЛІТЕРАТУРА

1. Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування / За ред. В.Ф. Чехуна, А.Й. Мазуркевича. – К.: ДІА, 2001. – 164 с.
2. Потоцький М.К., Шувалова Н.І., Шестяєв А.М. Патоморфологічна характеристика злоякісних пухлин собак // Ветеринарна медицина України. – 2003. – № 2. – С. 27-28.
3. Космачева Е.П. Пролиферативные заболевания молочной железы собак // Ветеринарный консультант. – 2003. – № 9-10. – С. 29-30.
4. Канцерогенез / под редакцией Заридзе Д.Г. – М.: Медицина, 2004. – 574 с.
5. Martin de las Mulas J., Reymundo C. Animal models of human breast carcinoma: canine and feline neoplasm // Rev. Oncologia. – 2000. – v 2. – P. 274- 281.
6. Withrow S. Why worry about cancer in pet animals? // Small animal clinical oncology. Eds. Withrow S., MacEwen B. – Philadelphia: WB Saunders Co., 1996. – P. 1-3.
7. Гистологическая классификация опухолей молочной железы: Пер. с анг. – 2-е изд. – М.: Медицина, 1984. – 30 с.
8. Урбах В.Ю. Статистический анализ в биологических и медицинских исследованиях. – М.: Медицина, 1975. – 295 с.
9. Mulligan R. Mammary cancer in the dog: a study of 120 cases // Am. J. Vet. Res. – 1975. – v. 36. – P. 1391-1396.
10.  Madewell B., Theilen G. Tumors of the mammary gland // Veterinary cancer medicine. Eds. Theilen G., Madewell B.R. – Philadelphia: Lea and Febiger, 1987.- Р. 327-344.
11.  MacEwen E., Withrow S. Tumors of the mammary gland // Small animal clinical oncology  Eds. Withrow S., MacEwen B.-. Philadelphia: WB Saunders Co., 1996. – Р. 356-372.
12.  Junters P., Znidersic L., Pogacnik M. Epidemiology of tumors in a defined population of dogs // 11^th Ljudevit Jurak international symposium on comparative pathology. Book of Abstract. – Zagreb: “Kratis”, 2000. – P. 10-11.
13.  Del Piero F., Blomme E., Grabarević Z. Comparative veterinary tumor pathology // Ibid. – P. 3.
14.  Rosai J. Ackerman’s surgical pathology (8 th ed).- St. Louis: Mosby, 1996. – v. 2. – P. 1565-1660.
15.  Nandi S., Guzman R., Yang J. Hormonal and mammary carcinogenesis in mice, rats, and human; a unifying hypothesis // Proc. Natl. Acad. Sci (USA). – 1995. – v. 92. – P. 3650-3657.
16.  Sorenmo K. Canine mammary gland tumors // Vet. Clin. North. Am. Animal. Pract. – 2003. – v. 33. – P. 573-596.

Стаття написана у співавторстві з Потоцьким М.К. та опублікована у журналі “Ветеринарна медицина України” за 2004 рік (№ 12, С. 38–40)