Випадок міксоми селезінки у спанієля

Міксома (набута міксома, фіброміксома, ембріональна фіброма тощо) зустрічається дуже рідко. Це еластичне округле утворення до 12 см в діаметрі, іноді воно представлено декількома вузлами, що розташовані поряд або зливаються. На розрізі вузли напівпрозорі, слизисті, із множинними кістами. Міксоми спостерігають у любому віці, незалежно від статі, породи та виду тварини. Деякі автори пишуть, що міксоми локалізуються у міжм’язовій клітковині в ділянці фасцій та апоневрозів переважно на кінцівках. Інші стверджують, що міксоми частіше розташовані в ділянці пупка, стінці сечового міхура, нервових стволів. В медичній практиці міксому найчастіше виявляють у серці людини. Але деякі лікарі вважають, що міксома – це пристінковий тромб, у якому відбулося розростання сполучної тканини, яка в свою чергу піддалася слизовій дистрофії. Ця різниця пояснюється не чіткою верифікацією пухлин, які оцінені як міксоми.

Міксому визначають як доброякісну мезенхімальну пухлину, що складається з незначної кількості зірчастих та веретеноподібних клітин у незначній пухкій міксоматозній стромі з ретикулярними і колагеновими волокнами. На відміну від міксоїдної ліпосаркоми міксома має біднішу судинну сітку. Основна речовина багата на мукополісахариди, що сприятливі до обробки гіалуронідазой. Іноді в міксомі строма може бути більш щільною, що пов’язано із вторинним фіброзом, але клітини будуть зберігати свою зірчасту форму. Це допомагає відрізнити власне міксому від інших пухлин з міксоматозними змінами (нейрофібромами, ліпосаркомами, рабдоміосаркомами, мезенхімомами та фіброзними пухлинами).

Р. Вірхов виділяв істинні та несправжні міксоми. Перші виникають із тканини, що продукує слиз, а другі представляють сполучнотканинні пухлини (фіброми, ліпоми тощо), що піддалися слизистій дистрофії. В останні роки вчені взяли під сумнів само існування міксоми, як гістогенетичної категорії пухлин. Деякі автори відносять міксому не до бластом, а до реактивних запальних процесів нез’ясованого генезу та вважають, що такі терміни як міксома та міксосаркома треба виключити із ужитку. Інші знаходять проліферативні зміни та доводять схожість клітин міксоми з іншими пухлинами, в тому числі вірусіндукованими. Тому визначення міксоми та питання її генезу є спірними та дискутивними.

У клініку звернулися власники 10-річної суки породи спанієль зі скаргою на погіршення стану здоров’я собаки. Тварина поводила себе в’яло, відмовлялася їсти. За останніх 6 місяців спостерігалося збільшення черева у розмірі.

Було проведено клінічне обстеження. Загальний аналіз крові показав незначний лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз та зниження гемоглобіну. Такі зміни можуть вказувати на наявність вогнища запалення, кровотечу або гемоліз, алергійну реакцію, вірусні або кровопаразитарні захворювання тощо. Біохімічні показники крові в цілому вкладалися у норму. Відмічали незначне зниження глюкози, холестерину, збільшення кальцію. Це може бути ознаками онкологічного захворювання, ендокринних порушень, патології печінки, неякісної годівлі. Слід відмітити, що зміни вказаних біохімічних показників та загальних показників крові були незначними і могли мати фізіологічний характер.

Проведено ультразвукове дослідження (УЗД). У черевній порожнині визначали гігантське новоутворення у діаметрі більш ніж 15 см, яке повністю змістило локалізацію інших органів черевної порожнини у краніальний бік. Новоутворення було змішаної структури, неоднорідної васкуляризації, що виражена на поверхні. За локалізацією та сонографічними характеристикам новоутворення нагадувало новоутворення яєчника. У видимій частині метастази не виявлено. Чітко візуалізували ліву нирку, архітектура її була збережена, праву нирку та селезінку не знаходили.

Було вирішено провести лапаротомію з метою видалення пухлини яєчника, яку запідозрили при УЗД. Під час операції було виявлено гігантське утворення, яке займало всю черевну порожнину та було зрощене з частиною вісцеральної поверхні селезінки. Селезінка не була збільшеною, мала нерівномірний темно-червоний колір, відмічалося її кровонаповнення та наявність ділянок крововиливів. Новоутворення було неправильної форми, органного типу, з капсулою, напівпрозорим, щільної консистенції та значних розмірів (у діаметрі 24 см). На розрізі пухлина складалася з чисельних порожнин, що були заповнені тягучим слизистим червоним секретом. Інших новоутворень або метастазів у черевній порожнині виявлено не було.

міксомаміксомаміксома

Рис.1 Видалення пухлини

міксомаміксомаміксома

Рис.2 Загальний вигляд пухлини

У гістологічній лабораторії кафедри патологічної анатомії були проведені гістологічні дослідження новоутворення.

Гістологічно пухлина складалась с пухкої строми, яка була представлена тонкими розрідженими волокнами. В деяких ділянках волокна були розірвані, набряклі, бліді, в інших – потовщені, щільні, з вираженою еозинофільною окраскою. Загальна картина строми нагадувала червону пульпу селезінки. Між волокнами знаходили значну кількість еритроцитів. Клітинного матеріалу було мало, клітини мали веретеноподібну або зірчасту форму, частіше – зірчасту. Знаходили поодинокі округлі великі клітини з фігурами мітозу. Відмічено значні ділянки слизоподібної речовини.

З огляду на клітинний склад та відсутність інвазивного росту новоутворення було класифіковано як доброякісне сполучнотканинне новоутворення, зовнішній вигляд якого та значна кількість слизистого матеріалу дозволяє припускати міксому селезінки.

міксома

Рис.3 Вигляд пухлини на розрізі

міксома

Рис.4 Загальний вигляд: міксоїдна строма, зірчасті та витягнуті клітини. Фарбування гематоксиліном та еозином.

міксома

Рис.5 Ділянка колагенізації строми. Фарбування гематоксиліном і еозином.

міксома

Рис.6 Строма пухлини імітує червону пульпу селезінки. Фарбування гематоксиліном і еозином.

міксома

Рис.7 Слизеподібна речовина. Фарбування гематоксиліном і еозином.

ЛІТЕРАТУРА

1. Misdorp W. Tumors of the genital systems // Tumor in domestic animals / Ed. D. Meuten – Iowa State Press, 2002, ed. 4. – P. 575–612.

2. Белов А.Д. Болезни собак / А.Д. Белов, Е.П. Данилов, И. И. Дукур – М.: Агропромиздат, 2003 – 270 с.

3. Онкологические заболевания мелких домашних животных (Под редакцией Ричарда А. С. Уайда) / Пер. с англ. Махиянова Е. Б. – М.: ООО «Аквариум ЛТД», 2003 – 352 с.

4. Терехова П.Ф. Ветеринарная клиническая онкология.— М.: Колос, 1983. — 208 с.

5. Veterinary Oncology Secrets / Ed. Robert C. Rosenthal – Medical Publishers, 2001 – 235 p.

Стаття опублікована у журналі “Мир ветеринарии” за 2011 рік (№ 6, С. 30 – 31)

Оцініть статтю
Microsvit.info
Додати коментар