Некробактеріоз – інфекційна хвороба ссавців і птиці, яка характеризується виразково-некротичним ураженням шкіри, слизових оболонок та внутрішніх органів. Патогенез. Збудник проникає через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, рановий канал, де викликає коагуляційний некроз епідермісу, сполучнотканинної основи, підшкірного шару, окістя, навіть кісткової тканини. Навколо змертвілих ділянок розвивається демаркаційне запалення. Некротичний процес своїм постійним прогресом не дає утворитися сполучнотканинній капсулі. Разом з тканинними елементами руйнуються стінки кровоносних судин, це призводить до потрапляння збудника у кров’яне русло та виникненню вогнищ некрозу в різних органах. На шкірі та слизових оболонках наявні і інші мікроорганізми, під впливом яких некротизовані тканини піддаються гнійно-гнильному розпаду. Некробактеріоз може ускладнювати інші захворювання (ящур, віспа, контагіозний пустульозний дерматит овець, чума свиней).
Патолого-анатомічні зміни. Первинні ураження локалізуються на шкірі дистальних відділів кінцівок. Відмічають почервоніння, набряк шкіри вінчика, міжкопитної щілини, м’якушів. Ушкоджена шкіра покривається гнійним ексудатом, розм’якшується та утворюються абсцеси. З часом змертвіла тканина відпадає. Гнійно-некротичний процес поширюється в глибину тканин та уражає сухожилки, окістя, суглоби, кістки, утворюючи нориці. Вторинні ураження знаходять в легенях, печінці, нирках, селезінці. В цих органах виявляють поодинокі або множинні вогнища сухого некрозу, абсцеси.
Гістологічно спостерігають повну відсутність епітелію, у зоні некрозу знаходять крововиливи. Межа між некротизованою і здоровою тканинами добре виражена і складається з нейтрофілів, макрофагів, лімфоцитів, фібробластів тощо. Знаходять збудник некробактеріозу у вигляді ниток, які переплітаються між собою. По краях некротичного вогнища, в місцях де епідерміс збережений виявляють різних розмірів деревоподібні відростки епідермісу, який вростає у сполучнотканинну основу.
Диференціальна діагностика. Некробактеріоз необхідно відрізняти від ящуру, вірусної діареї. Злоякісної катаральної гарячки великої рогатої худоби, контагіозного пустульозного дерматиту, копитної гнилі овець.
Для ящуру характерним є утворення афт, а при злоякісній формі ураження – альтеративний міокардит.
Вірусна діарея великої рогатої худоби проявляється ерозивно-виразковим ураженням слизових оболонок травного тракту.
Злоякісна катаральна гарячка великої рогатої худоби супроводжується ураженням слизових оболонок носової порожнини, гайморових і лобних пазух. Поряд з тим виявляють помутніння рогіки, еератоконюнктивіт, а також негнійний паненцефаліт.
Для копитної гнилі овець характерним є прогресуючий розвиток множинних фокусів ареактивного некрозу.