Сім’яники – парні чоловічі залози, в яких в утворюються статеві клітини та стероїдні гормони.
Мікроскопічна будова сім`яника
У людини сім’яники прийнято називати яєчком. Ззовні сім’яники вкриті сполучнотканинною капсулою – білковою оболонкою. На задньому краї сім’яника білкова оболонка потовщується та формує середостіння.
Від білкової оболонки всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки, які ділять паренхіму на часточки. Кожна часточка містить звивисті сім’яні канальці.
Один кінець сім’яного канальця з’єднаний з іншим сім’яним канальцем або закінчується сліпо, а другий кінець переходить у прямий сім’яний каналець. Прямі сім’яні канальці формують сітку сім’яника. З останньої виходять вивідні канальці, що впадають у проток придатка сім’яника (Рис.1).
Рис.1 Мікроскопічна будова сім`яника. 1 – білкова оболонка; 2 – сполучнотканинні перегородки; 3 – часточки сім`яника; 4 – сітка сім`яника; 5 – сім`явиносна протока; 6 – придаток сім`яника.
Рис.2 Загальний вигляд сімяника під мікроскопом. Фарбування гематокчиліном та еозином.
Загальний вигляд сімяника під мікроскопом
Стінка звивистого сім’яного канальця побудована з трьох шарів:
- базального
- міоїдного
- волокнистого
Базальний шар це сітка колагенових волокон. Міоїдний шар складається з міоїдних клітин, що своїми скороченнями сприяють виведенню сперматозоїдів з канальці. Волокнистий шар складається з колагенових волокон та скупченнями клітин фібробластичного ряду.
Сполучна тканина навколо звивистих канальців має густу сітку лімфо- та гемо капілярів, що забезпечують живлення статевих клітин (Рис.3).
Рис.3 Загальний вигляд сімяника під мікроскопом. Фарбування гематокчиліном та еозином. А – кольором виділена білкова оболонка; Б – виділені звивисті канальці; В – сполучна тканина навколо звивистих канальців; Г – гемокапіляри.
Внутрішній вміст звивистих сім’яних канальців складають дві популяції клітин: сустентоцити (клітини Сертолі) та сперматогенні клітини різного ступеня зрілості (Рис.4).
Рис.4 Клітини звивистого сім’яного канальця. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Клітини Сертолі
Сустентоцити (клітини Сертолі) мають неправильну конічну форму, своєю основою лежать на мембрані. Ядра сустентоцитів на своїй поверхні мають численні заглибини. У цитоплазмі цих клітин містяться добре розвинуті гладка ендоплазматична сітка та елементи комплексу Гольджі, включення кристалоїдів, вуглеводів, ліпідів (Рис.5).
Поверхня сустентоцитів нерівна, в її заглибинах втоплені дозріваючі сперматогенні клітини. Сусіді клітини Сертолі з’єднані, їх контакти ділять вміст звивистих сім’яних канальців на два шари: зовнішній — базальний і внутрішній — адлюменальний (Рис.6).
У базальному шарі містяться сперматогонії, адлюменальному – сперматоцити першого та другого порядку, сперматиди та сперматозоїди. Клітини Сертолі утворюють мікросередовище для дозріваючих статевих клітин, ізолюють останні від токсинів та антигенів.
Сустентоцити можуть фагоцитувати неповноцінні статеві клітини та їх фрагменти, а також продукують біологічно активні речовини, які регулюють процеси сперматогенезу.
Рис.5 Клітини Сертолі. Фарбування толуідіновим синім.
Рис.6 Клітини Сертолі. Фарбування толуідіновим синім. Кольором виділені клітини Сертолі; 1 – базальний шар; 2 – адлюменальний шар.
Клітини звивистого сім’яного канальця
Процес утворення чоловічих статевих клітин (сперматогенез) здійснюється у звивистих сім’яних канальцях у слідуючій послідовності клітинних форм:
- сперматогонія
- сперматоцити першого і другого порядків
- сперматида
- сперматозоїд
У міру дозрівання статевих клітин вони поступово зміщуються від базальної мембрани до просвіту звивистого сім’яного канальця (Рис.7).
Рис.7 Клітини звивистого сім’яного канальця. Фарбування гематоксиліном та еозином. 1 – клітини Лейдіга; 2 – міоїдні клатини; 3 – сустентоцити (клітини Сертолі); 4 – смерматогонії; 5 – сперматоцити; 6 – сперматиди; 7 – сперматозоїди.
Клітини Лейдіга
Між прошарками сполучної тканини за межами звивистих сімяних канальців знаходяться скупчення ендокриноцитів (клітини Лейдіга). Ці клітини виробляють чоловічий статевий гормон – тестостерон (Рис.8).
Ендокриноцити мають округлу або полігональну форму, оксифільну цитоплазму, добре розвинену гладку ендоплазматичну сітку. У цитоплазмі клітин Лейдіга є включення глікогену, глікопротеїдів (останні мають вигляд паличок), на периферії виявляється значна кількість вакуолей (Рис.9).
Рис.8 Клітини Лейдіга. Фарбування гематоксиліном та еозином.
Рис.9 Клітини Лейдіга. На схемі кольором виділені клітини Лейдіга, в них ядро, кристали глікопротеідів, ліпіди. Внизу клітин червоним позначена артерія.