Microsvit

Життя у мікроскопі …

Техніка розтину

січня 3, 2014

Розтин трупів тварин проводять методами повної або неповної евісцерації. Метод неповної евісцерації – виймання  органів декількома частинами. Метод повної евісцерації – виймання нутрощів у вигляді єдиного органокомплексу із збереженням анатомічного зв’язку між ними. При патолого-анатомічному дослідженні дотримуються певної послідовності дій. Прозектор може змінити план розтину в залежності від анатомо-фізіологічних особливостей тварин різних видів і віку, статі, характеру хвороби й обставин загибелі тварини.

1. Реєстрація, збір анамнестичних данних та обставини смерті тварини.

2. Зовнішніх огляд трупа.

  • Спочатку встановлюють факт настання смерті.
  • Реєструють пізнавальні ознаки тварини. До пізнавальних ознак відносять вид, породу, стать тварини, її вік, масть, особливі прикмети, особливості статури.
  • Визначають посмертні зміни (охолодження трупа, трупне заклякання, трупне висихання, перерозподіл крові, трупні плями і трупний розклад).
  • Досліджують природні отвори. Звертають увагу на їх стан (закриті чи відкриті, наявність сторонніх тіл), на видимі зміни (випадіння органів через отвори, завороти, запальні процеси країв тощо) та на характер виділень (колір, консистенція, запах, кількість тощо).
  • Далі звертають увагу на стан видимих слизових оболонок. Визначають колір (блідо-рожеві, червоні, жовтушні тощо) та зміни (набрякання, наяність нашарувань, наявність крововиливів, ушкоджень тощо).
  • Проводять огляд шкіри та її похідних. Визначають зовнішній вигляд волосяного покриву (гладкий, скуйовджений, блискучий, тьмяний тощо), стан шкіри (еластичність, колір, товщину, вологість), її зміни (рани, ділянки некрозу, виразки, гіперемію, крововиливи, висипки, інфільтрати, абсцеси тощо), стан копит, пазурів вінця (характер ушкоджень, наявність деформації).
  • Проводять зняття шкіри. Секційним ножем роблять подовжній розріз від кута нижньої щелепи по середній вентральній лінії шиї, грудної та черевної області, паху до анального отвору. Потім до подовжнього розрізу шкіри проводять чотири перпендикулярних розрізи по медіальній поверхні передніх і задніх кінцівок. В області путових суглобів і за кутами рота роблять циркулярні розрізи. Знімати шкіру починають із голови. Вушні раковини та хвіст відрізають разом зі шкірою. При знятті шкіри звертають увагу на наявність припухлих ділянок, набряків, емфіземи підшкірної клітковини.
  • Після зняття шкіри оглядають підшкірну клітковину, оцінюють стан жирових відкладень, визначають колір підшкірної клітковини, кровонаповнення судин, крововиливи, наявність ушкодженнь тощо. Зміни підшкірної клітковини необхідно зіставити із відповідними ділянками поверхні шкіри.
  • Надалі досліджують молочну залозу та зовнішні статеві органи. При огляді молочної залози враховують її колір, величину, консистенцію. Роблять розрізи окремих ділянок сосків і молочних цистерн та визначають колір і характер виділень. Звертають увагу на можливі запальні зміни залози, на сполучнотканинні і жирові розростання. У самців розрізають мошонку і піхвову оболонку. Сім’яний канатик відпрепаровують до пахового кільця. При огляді статевого члена виявляють стан і вміст препуціального мішка, відокремлюють статевий член від черевної стінки і відрізають його від задньої сідничної вирізки.
  • Потім досліджують поверхневі лімфатичні вузли (привушні, нижньощелепні, заглоткові, шийні, пахвинні, надвим’яні тощо) та визначають величину, колір, консистенцію, малюнок на розрізі, характер навних змін.
  • Визначають ступінь розвитку скелетної мускулатури, консистенцію, колір, малюнок, вологість поверхні розрізу м’язів, наявність чи відсутність крововиливів, запалення, некрозів тощо.
  • Зв’язки, кістки, суглоби кінцівок, хребці і ребра досліджують шляхом огляду, пальпації, визначаючи їх конфігурацію, цілісність, величину, щільність. При деформації або ушкодженнях кістки розрізають або розпилюють і оцінюють поверхню розпилу. Визначають стан вмісту суглобових порожнин, сухожильних піхв, синовіальних оболонок, хрящової і кісткової тканин, кісткового мозку тощо.

3. Внутрішній огляд. До внутрішнього огляду відноситься дослідження порожнин і органів. Розтин трупів великих тварин проводять у боковому лівому (велика рогата худоба) чи правому (коня) положенні. Трупи дрібних тварин (свиней, овець, теляти, собак) розтинають у спинному положенні. При розтині трупу насамперед відзначають положення органів, вміст порожнин і стан покривів, а потім, при видаленні органів – їх конфігурацію, розміри, консистенцію, колір, малюнок поверхні, а в деяких випадках і запах органів. Після зовнішнього огляду паренхіматозний орган розрізають секційним ножем по довжині. Для проведення лабораторних досліджень відбирають шматочки органів або весь орган. Огляд і відбір матеріалу для дослідження проводять без промивання органів водою (тканина що, промита водою непридатна для мікроскопічного дослідження, тому що вода, викликає гемоліз і зміну кольору тканини).

  • Розтин черевної порожнини. При боковому положенні трупу черевну стінку розрізають від мечоподібного відростка до лонного зрощення на 2 – 3 пальці вище білої лінії, щоб не вилився рідкий вміст порожнини. При положенні трупу на спині черевну стінку розрізають по білій лінії. Очеревину проривають пальцями. Якщо є спайки черевної стінки з внутрішностями, їх обережно розрізають ножем або розривають рукою. Для огляду черевної порожнини необхідно відокремити сальник. При огляді черевної порожнини рідкий вміст її збирають у вимірювальну, визначають кількість, колір, прозорість, консистенцію, наявність домішок, запах. Після смерті тварини в черевній порожнині накопичується до 1 літра від рожевого до темно-червоного кольору посмертного транссудату. Потім визначають стан серозного покриву (колір, гладкість, блиск, прозорість, вологість, кровонаповнення тощо). Для визначення висоти купола діафрагми роблять подовжній розріз грудної мускулатури від першого ребра до останнього, приблизно по лінії з’єднання хрящів грудної кістки з ребрами. Потім вводять руку в черевну порожнину і притискають пальці до найбільш високої точки діафрагми і до грудної стінки. Діафрагма в нормі знаходиться на рівні 5-6 ребер.
  • Розтин грудної порожнини. Видаляють ліву або праву половину грудної клітки, для цього відступивши на долоню від лінії спини, розрізають усі м’які тканини від останнього ребра до середини першого. Відгинають грудну стінку у вертикальному напрямі до перелому хрящів грудної кісти. По лінії перелому розрізають м’які тканини, видаляють половину грудної клітки, при цьому обережно відокремлюють серцеву сорочку. При спинному положенні трупу видаляють усю грудну кістку, роблячи розпили по місцю з’єднання ребер та хрящів із правої і лівої сторін грудної кістки. Оглядають грудну кістку, її серозний покрив, реберну і легеневу плевру (колір, набрякання, накладення, крововиливи). Збирають і вимірюють рідкий вміст плевральної порожнини, визначають його колір, консистенцію, наявність фібрину, гною, кров’яних згустків тощо. Визначають положення органів грудної порожнини.
  • Видалення органів черевної порожнини проводять з врахуванням їх анатомо-фізіологічних особливостей.
  • Розтин тазової порожнини проводять після розпилу лонної, клубової і сідничної кісток. Всі органи тазової порожнини видаляють єдиним комплексом, для цього роблять круговий розріз шкіри навколо анального і статевого отворів.
  • Витяг органів ротової порожнини, шиї і грудної порожнини. На місці досліджують щитовидну, паращитовидну, зобну і слинну залози.
  • Для розтину ротової порожнини роблять розрізи від зовнішніх кутів нижньої щелепи до з’єднання правої і лівої щелеп. Віддаляючи під’язиковий м’яз, зв’язки язика та виводять язик назовні в напрямку шиї. Для огляду органів ротової порожнини видаляють частину нижньої щелепи. Далі розрізають м’які тканини шиї від голови до грудної кістки. Язик, гортань, трахею, стравохід і органи грудної порожнини видаляють єдиним комплексом. Попередньо накладають лігатури на стравохід та перерізають його.
  • Наприкінці розтину відрізають голову в місці з’єднання її з атлантом.
  • Дослідження органів. Органи та їх комплекси досліджують у наступному порядку:
  1. селезінка
  2. серце
  3. органи ротової порожнини, шиї, грудної порожнини
  4. печінка і підшлункова залоза з дванадцятипалою кишкою
  5. нирки, наднирники і сечовий міхур
  6. статеві органи
  7. головний мозок
  8. придаткові порожнини черепа
  9. зуби, ясна, тверде піднебіння
  10. спинний мозок
  11. шлунок і кишечник.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*