Microsvit

Життя у мікроскопі …

Сучасні підходи до діагностики пухлин молочних залоз у собак

січня 30, 2014

З середини 90-х років минулого століття у великих містах різко збільшилась реєстрація домашніх тварин з онкологічними захворюваннями. Відомо, що останні – це хвороби похилого віку, і те, що, зокрема, родинні улюбленці собаки стали доживати до солідного віку, поставило їх у групу ризику щодо онкологічних хвороб, а ветеринарних лікарів та вчених – перед необхідністю, з одного боку, широкого дослідження етіології і молекулярних механізмів канцерогенезу, а з іншого розробки нових методів профілактики і лікування цих хвороб.

Найчастіше у собак виникають пухлини молочних залоз, які мають найбільшу питому вагу у структурі загальної онкопатології і складають, за узагальненими даними, більш ніж половину від усіх пухлин цих тварин [3, 4, 6, 14, 22]. Перебіг хвороби може бути як тривалим, так і швидким; багато що залежить від того, коли власник собаки помічає пухлину і чи відразу звертається до ветеринарного лікаря. Часто пухлини молочних залоз є випадковими знахідками під час звичайного загального огляду тварини, який проводиться з інших причин [3].

Першим етапом у встановленні пухлинної хвороби у тварин є клінічна діагностика. У кожної окремої собаки може бути унікальний набір клінічних ознак хвороби, які потребують повного і коректного опису, що є вкрай необхідним для встановлення точного діагнозу і вибору правильної тактики лікування. У деяких випадках на основі результатів клінічних досліджень можна визначити навіть прогноз лікування.

Основна ознака захворювання – безболісна (рідше з больовим синдромом) пухлина (чи пухлини), різного розміру, локалізації, з чіткими або нечіткими краями, рухлива чи спаяна зі шкірою або м’язами, м’яка чи тверда [13]. Можливе утворення виразок, внаслідок обструкції лімфатичних каналів шкіри [3]. Наявність одного чи декількох симптомів (швидкий ріст, погано окреслені межі, фіксація на шкіру, виразка) може вказувати на злоякісний характер новоутворення, проте він може бути і за їх відсутності. Серед інших симптомів – набряк молочних залоз, еритема, зміна запаху, кровоточивість, виділення з сосків. У запущених випадках може спостерігатися утруднене дихання, кашель, відсутність апетиту, зниження маси тіла, порушення поведінки [32]. У деяких випадках тяжкість клінічної картини (втрата маси, анорексія, анемія, носова кровотеча) зумовлена наявністю в організмі декількох пухлин різної локалізації, серед яких і пухлини молочних залоз [20].

Діагностичні методи, як правило, включають: клінічний огляд з обов’язковим обстеженням лімфатичних вузлів, а також ущільнень на шкірі та в інших органах, гематологічний, біохімічний і загальний аналізи крові, коагулограму, аналіз сечі, рентген грудної клітини, УЗД, іноді ректальне дослідження [3, 32].

При первинному огляді тварини виявляють асиметрію молочних залоз, деформацію і візуальні зміни ураженої (уражених) залози (залоз), розвиток судинної сітки, стан шкірного покриву (колір, наявність набряку, запалення, наявність виразок, тощо), розміри пахвових і пахових лімфовузлів. При пальпації визначають локалізацію пухлини (пухлин), її розміри, границі, форму, характер поверхні, консистенцію, болісність, взаємовідношення з тканинами, що прилягають до пухлини (спаяність, рухливість, тощо). Інформація, яка отримана при первинному огляді може бути корисною для складання попереднього діагнозу. Як приклад, аденоми молочних залоз мають шароподібну форму з тяжем, який відходить від пухлини; фіброми – пухлини такої ж форми, але без тяжа, а фіброаденоми – щільні, великі округлі вузли з гладенькою поверхнею, які вільно рухаються у тканині залози при її стисканні [5].

Щодо гематологічних параметрів, то у собак з доброякісними пухлинами на фоні нормальних значень гематологічних показників може спостерігатися лише невелике збільшення кількості лейкоцитів, що частіше всього пов’язано з нейтрофілією. У тварин зі злоякісними пухлинами молочних залоз виявляється анемія, тромбоцитопенія, нейтрофілія, еозинофілія і розширена судинна коагуляція. При цьому лейкоцитоз, нейтрофілія і лімфоцитоз пов’язані з виникненням гнійного запального процесу як всередині пухлинного осередку, так і на його периферії внаслідок утворення виразок і розвитку патогенної мікрофлори. Зниження величини гематокриту є наслідком пухлинної анемії, а підвищення кількості мегакаріоцитів у крові собак зі злоякісними пухлинами молочних залоз характеризує порушення еритропоезу і зміни бар’єрної функції червоного кісткового мозку [5]. Результати таких досліджень є важливими для розробки тактики лікування, особливо якщо планується проведення хіміотерапії.

Біохімічний аналіз крові може виявити наявність паранеопластичних синдромів, таких як гіпоглікемія і гіперкальцимія, порушень функції печінки (рівень білірубіну) і нирок (вміст сечовини, креатинину і хлоридів), а аналіз сечі, хоча і не має прямого значення для діагностики, може бути корисним для визначення загального здоров’я тварини. Часто у собак з метастазуючими карциномами молочних залоз спостерігають зміни у системі згортання крові – підвищення концентрації розчинного фібрину і зниження рівня фібриногену, протромбінового часу, активності факторів згортання V, VIII і X [23, 31]. Ці зміни показників згортання крові необхідно приймати до уваги під час підготовки тварини до оперативного втручання. Визначення за допомогою імунологічних методів рівня пухлино-асоційованих агентів у сироватці крові хворих собак не знайшло широкого використання у клініці [33].

При спробах оцінити відповідність гістологічних і інших клінічних характеристик пухлин з результатами УЗД встановлено, що ехогенність і набір ехоознак тканини пухлин добре корелює з різнорідністю тканини, яку знаходили при гістологічних дослідженнях, наявністю некротичних ділянок і кістозних порожнин, а також кількістю судин і розподілу кровотоку у пухлині (УЗД з доплеграфією) [26, 27]. Певними УЗД-ознаками, що можуть вказувати на характер новоутворення, вважають неправильні краї та поліморфність форми (81 % з досліджених злоякісних пухлин і лише 12,5 % доброякісних), гетерогенність ехогенності внутрішньої ділянки пухлини (100 % злоякісних пухлин, доброякісні у 100 % гомогенні щодо ехогенності), акустичне затемнення країв (36 % – злоякісні і 87,5 % – доброякісні) і акустичне розширення (27 % злоякісні і 100 % – доброякісні) [17]. Чіткіше при УЗД виявляються ліпоми і атипові пухлини молочних залоз (відповідність 100 %), менш вірогідні дані отримані при діагностиці інших пухлин (76 %). В той же час при УЗД неможливо точно діагностувати інвазію пухлин в оточуючі тканини [26, 27].

Проведення рентгенографії (включаючи вентро-дорзальний чи вентро-латеральний та бокові проекції) необхідно для виключення метастазування до легень, а УЗД брюшної порожнини – метастазів до тазових лімфовузлів [13, 32]. Показано, що найефективніша діагностика метастазів у собак (97%-100% ) досягається саме при використанні рентгенографії у 3-х проекціях [21]. Іноді у разі неоперабельних пухлин рентгенографія може дати інформацію про розмір пухлини і зміни його при консервативний хіміотерапії.

Вважають, що рентгенографію можна виключити при маленьких пухлинах, а також при обстеженні молодих тварин. У ретроспективному дослідженні, яке було проведено у Швеції, показано, що вірогідність виявлення метастазів до легень у собак з пухлинами молочних залоз у віці менше, ніж 8 років низька [12]. Слід зазначити, що застосування рентгенографії не у всіх випадках є ефективним щодо визначення наявності метастазів до легень. Низька цінність рентгенографічного дослідження показана і при виявленні метастазів до грудини: серед 6-ти собак з підозрою (після рентгенографії) на наявність таких метастазів діагноз при проведенні радіографії був підтверджений лише в однієї [10]. Ціннішим є метод комп’ютерної томографії, який дозволяє у собак з пухлинами молочних залоз виявляти не тільки метастази, але і периферичний ателектаз [28]. Результати комп’ютерної томографії добре співпадають з результатами гістологічних досліджень щодо характеру пухлин [16].

Застосування імуносцинтіографій після введення моноклональних антитіл мічених 131I хоча і дозволяє виявити локалізацію пухлини, проте не знайшло широкого впровадження у зв’язку з появою більш чутливих та менш коштовних методів діагностики [18]. Для встановлення локалізації маленьких пухлин, які ще не мають клінічних проявів, в експерименті був запропонований також метод із застосуванням флуоресцентних контрастних агентів. Цей метод може визначити пухлину та збільшені регіонарні лімфовузли серед нормальної неушкодженої тканини на глибині 1,5 см від поверхні тіла [30], але він також не знайшов застосування у клінічній практиці.

У зв’язку з частими випадками виникнення у собак множинних пухлин молочних залоз ряд лікарів вважає, що проведення з діагностичною метою біопсії пухлинних утворень перед оперативним втручанням є недоцільним. Вона рекомендована лише у випадках, коли є підозра, що пухлина – це анапластична, запальна чи жирова карцинома [13, 15]. На думку інших, гістологічне дослідження біопсійного матеріалу (за виключенням маленьких пухлин, де вона не доцільна) є «золотим стандартом» для визначення мікроскопічної характеристики пухлини та ступеню її агресивності [29].

Подібна неузгодженість існує і щодо необхідності проведення цитологічних досліджень аспіратів, які отримують при тонкоголковій пункції новоутворень. Одні наполягають, що цитологічні дослідження є обов’язковими для усіх тварин, у яких є ущільнення у молочній залозі чи пухлинне утворення, що пальпується [2]. Інші лікарі наголошують, що отримання аспіратів з підозрілих ущільнень необхідно лише для виключення доброякісних кістозних чи дифузних проліферативних уражень [3].

Доцільність застосування цитологічних досліджень пухлин молочних залоз собак викликає сумніви у багатьох ветеринарів у зв’язку з великою гетерогенністю клітинного складу пухлин, яку у більшості випадків не можливо точно оцінити порівняно з можливостями гістологічних досліджень. Є багато свідчень, що цитологічно пухлину діагностують як доброякісну (наприклад, як аденому), проте вона має локуси злоякісної карциноми in situ, що у подальшому буде визначати час виживання тварини. Доведено, що лише цитологічна ідентифікація веретеноподібних клітин не дозволяє відділити складні та змішані пухлини молочних залоз від простих [9]. Результати цитологічних досліджень не можуть також дати інформацію про інвазивність пухлини, що є критично важливим для визначення прогнозу. До того ж, за деякими даними більш ніж 20 % пунктатів містить неадекватний (неінформативний) матеріал, в якому відсутні клітини, натомість він містить елементи крові і жирові маси, що потребує повторних пункцій. В той же час, одночасне дослідження цитологічного матеріалу з пухлини молочних залоз і лімфовузлів у 89,8 % виявилося діагностично цінним [2].

Перевагами цитологічних досліджень є невелика кількість матеріалу, яка потрібна для проведення досліджень, швидке отримання попереднього висновку про характер ураження і морфологічні ознаки пухлинних клітин, можливість проведення додаткових цитохімічних, імуноцитологічних і інших досліджень [1]. Приймаючи до уваги гетерогенність пухлинних клітин, при проведенні цитологічного дослідження рекомендують аналізувати щонайменше 4 зразки з різних ділянок пухлини і виставляти діагноз по тому, який має найбільш «злоякісний» набір клітин [29].

Незважаючи на певні недоліки цитологічних досліджень, результати їх доповнюють патоморфологічні і необхідні для повної оцінки пухлинного процесу [25]. Співставлення цитологічного і гістологічного висновків щодо характеру новоутворень молочних залоз собак показало ідентичність діагнозів у 50-92 % випадків [2, 9, 11, 28].

Патоморфологічна діагностика пухлин молочних залоз з використанням стаціонарних препаратів не викликає серйозних труднощів, проте необхідно чітко розмежовувати пухлинний процес від маститу чи гіпертрофії молочних залоз. Точність попереднього діагнозу, який базується лише на результатах клінічного обстеження, становить 91-96 % [7, 19], а остаточний виставляється лише після проведення патогістологічних досліджень, при яких необхідно також дати повну макроскопічну характеристику пухлини: її вигляд, розмір, колір, сполучення із прилеглими тканинами тощо. Коректність патоморфологічного висновку залежить від багатьох чинників: адекватності та репрезентативності зразків тканин, які відбирають для дослідження, умов їх отримання, якості гістологічної обробки (фіксації, фарбування), професійної інтерпретації мікроскопічної „картинки”.

Патоморфологічний висновок має вирішальне значення для встановлення остаточного діагнозу і повнота опису мікроскопічних особливостей тканин та визначення ступеня злоякісності пухлини є дуже важливими для клініцистів з огляду правильного розуміння природи пухлинного процесу, вибору адекватної тактики лікування і передбачення прогнозу, які базуються на уявленнях про мікроскопічну структуру новоутворення. На жаль, часто клініцистам бракує такої докладної інформації в патогістологічному висновку, а подекуди вони не розуміють її важливість. З іншого боку, і патологоанатомам також необхідно отримувати інформацію від клініцистів, яка стосується стану пацієнта, історії захворювання, клінічних ознак тощо.

Отже, сучасний протокол обстеження пацієнтів (собак) з пухлинами молочних залоз дозволяє встановити попередній діагноз і обґрунтувати на його основі традиційну тактику лікування. В той же час, в реаліях України сучасний стан інструментальної бази ветеринарних клінік і професійна підготовка їх персоналу дозволяє проведення лише фахового обстеження хворих собак, а визначення цитологічних особливостей пухлин і, особливо, отримання патогістологічного висновку щодо їх природи залишається на сьогодні майже невирішеною проблемою у зв’язку з відсутністю достатньої кількості підготованих ветеринарних патологів і широкої сітки відповідних лабораторій.

Залишається невирішеним в Україні також питання впровадження молекулярної діагностики пухлин молочних залоз собак (як і інших тварин), яка в лабораторіях більшості країн Європи, Америки та Азії є вже майже рутинною процедурою. Поява нерадіоактивних методів дослідження нуклеїнових кислот дозволило широке їх впровадження у роботу комерційних лабораторій, що, безумовно, сприяє формуванню лабораторної діагностики багатьох хвороб, у т.ч. і онкологічних. Перед ветеринарними лікарями наразі стоїть завдання опанування функціональних основ цих молекулярно-діагностичних інструментів для застосування їх у недалекому майбутньому [8].

 

  1. Абраменко И. В., Величко С. В. Чехун В.Ф. та ін. Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування / К.: ДІА, 2001. – 164 с.
  2. Герасименко И.И., Разин А.П., Карташов С.Н. и др. Возможности цитологического метода в предоперационной диагностики рака молочной железы у собак // Ветеринария Кубани. – 2008. – № 2. – С. 32-34.
  3. Горман Н. Молочные железы // Онкологические заболевания мелких домашних животных / Под ред. R. Wight: Пер. с анг. – М.: Аквариум, 2003. – С. 190-194.
  4. Космачева Е.П. Пролиферативные заболевания молочной железы собак // Ветеринарный консультант. – 2003. – № 9-10. – С. 29-30.
  5. Суховольский О.К. Комплексное лечение новообразований молочной железы и кожи у собак // Дисс. … докт. вет. наук. – С-Пб, 2002. – 307 с.
  6. Терехов П. Ф. Ветеринарная клиническая онкология / М.: Колос, 1983. — 208 с.
  7. Шестяєва Н.І. Патоморфологічні особливості та фрагментація ДНК у новоутвореннях молочних залоз собак // Автореф. … канд. вет. наук. – Київ, 2006. – 18 с.
  8. Alleman A. Molecular tools for the diagnosis of animal diseases // Vet. Clin. North. Am. Small Anim. Pract. – 1996. – 26, N 5. –P. 1223-1237.
  9. Allen S., Prasse K., Mahaffey E. Cytologic differentiation of benign from malignant canine mammary tumors // Vet. Pathol. – 1986. – 23, N 6. – P. 649-655.
  10. Baumann D., Hauser B., Hubler M., Flückiger M. Signs of metastatic disease on thoracic radiographs of dogs suffering from mammary gland tumours: a retrospective study (1990-1998) // Schweiz. Arch. Tierheilkd. – 2004. – 146, N 9. – P. 431-435.
  11. Cassali G., Gobbi H., Malm C., Schmitt F. Evaluation of accuracy of fine needle aspiration cytology for diagnosis of canine mammary tumours: comparative features with human tumours // Cytopathology. – 2007. – 18, N 3. – P. 191-196.
  12. Djupsjobacka A., Eksel, P. Frequency of radiographically detected pulmonary metastases in bitches with mammary gland neoplasia // Eur. J. Companion. Anim. Pract. – 2003. – 13, N 2. – P. 149-155.
  13. Dog Owner’s Home Veterinary Handbook / http://pets.webmd.com/dogs/ mammary-gland-breast-tumor-in-dogs.
  14. Egenvall A., Bonnett B., Ohagen P. et al. Incidence of and survival after mammary tumors in a population of over 80,000 insured female dogs in Sweden from 1995 to 2002 // Prev. Vet. Med. – 2005. – 69, N 1-2. – P. 109-127.
  15. Ferguson H. Canine mammary gland tumors // Vet. Clin. North. Am. Small Anim. Pract. – 1985. – Vol. 15, № 3. – P. 501-511.
  16. Garamvölgyi R., Petrási Z., Hevesi A. et al. Magnetic resonance imaging technique for the examination of canine mammary tumours // Acta Vet. Hung. – 2006. – 54, N 2. – P. 143-159.
  17. Gonzalez de Bulnes A., Garcia Fernandez P., Mayenco Aguirre A., Sanchez de la Muela M. Ultrasonographic imaging of canine mammary tumours // Vet. Rec. – 1998. – 143, N 25. – P. 687-689.
  18. Haines D., Matte G., Wilkinson A. et al. Immunohistochemical staining and radionuclide imaging of canine tumors, using a monoclonal antibody recognizing a synthetic carbohydrate antigen // Am. J. Vet. Res. – 1989. – 50, N 6. – P. 875-881.
  19. Hellmen E., Bergstrm R., Holmberg L. et al. Prognostic factors in canine mammary tumors: a multivariate study of 202 consecutive cases // Vet. Pathol. – 1993. – Vol. 30, № 1. – P. 20-27.
  20. Hilbe M., Hauser B., Zlinszky K., Ehrensperger F. Haemangiosarcoma with a metastasis of a malignant mixed mammary gland tumour in a dog // J. Vet. Med. A Physiol. Pathol. Clin. Med. – 2002. – 49, N 8. – P. 443-444.
  21. Holt D., Van Winkle Т., Schelling С et al. Correlation between thoracic radiographs and postmortem findings in dogs with hemangiosarcoma: 77 cases (1984-1989) //J. Am. Vet. Med. Assoc. – 1992. – 200, – P. 1535-1539.
  22. Junters P., Znidersic L., Pogacnik M. Epidemiology of tumor in a defined population of dogs // 11th Ljudevit Jurak Inter. symp. on comparative pathology. Book of abstracts. – Zagreb, Croatia, 2000. – P. 147.
  23. Mischke R., Wohlsein P., Busse L., Pohlenz J. Disseminated intravascular coagulation and hyperfibrinolysis in dogs with mietastasizing mammary carcinoma // Schweiz. Arch. Tierheilkd. – 1998 – 140, N 12. – P. 497-505.
  24. Moe L. Population-based incidence of mammary tumours in some dog breeds // J. Reprod. Fertil. – 2001. – Suppl. 57. – P. 439-443.
  25. Morrison W.B., De Nicola D.B. Advantages and disadvantages of cytology and histopathology for the diagnosis of cancer// Semin. Vet. Med. Surg. (Small Anim.) – 1993. – 8. – P. 222-227.
  26. Nyman H., Kristensen A., Lee M. et al. Characterization of canine superficial tumors using gray-scale B mode, color flow mapping, and spectral doppler ultrasonography–a multivariate study // Vet. Radiol. Ultrasound. – 2006. – 47, N 2. – P. 192-198.
  27. Nyman H., Nielsen O., McEvoy F. et al. Comparison of B-mode and Doppler ultrasonographic findings with histologic features of benign and malignant mammary tumors in dogs // Am. J. Vet. Res. – 2006. – 67, N 6. – P. 985-991.
  28. Otoni C., Rahal S., Vulcano L. et al. Survey radiography and computerized tomography imaging of the thorax in female dogs with mammary tumors // Acta Vet. Scand. – 2010. – 52. – P.20.
  29. Polton G. Mammary tumours in dogs // Irish Veterinary J. – 2009. – 62, N 1. – P. 50-56.
  30. Reynolds J., Troy T., Mayer R. et al. Imaging of spontaneous canine mammary tumors using fluorescent contrast agents // Photochem. Photobiol. – 1999. – 70, N 1. – P. 87-94.
  31. Stockhaus C, Kohn В., Rudolph R. et al. Correlation of haemostatic abnormalities with tumour stage and characteristics in dogs with mammary carcinoma // J. Small Anim. Pract. – 1999. – 40, N 7. – P. 326-331.
  32. Tarpenning H. / http://NextDayPets.com.Staff. – 2010.
  33. Wang J., Brunner C.J., Gangopadhyay A., Bird A.C., Wolfe L.G. Detection of tumor-associated antigens in sera of canine cancer patients by monoclonal antibodies generated against canine mammary carcinoma cells// J. Vet. Immunol. Immunopathol. – 1995. – 48, N 34. – P. 193-207.

Стаття опублікована у журналі “Мир ветеринарии” за 2013 рік (№ 1. С. 24-26)

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*