Сепсис (Sepsis) – тяжке загальне інфекційне захворювання, що виникає, як ускладнення місцевого вогнища запалення. Трапляється в усіх видів тварин. Сепсис не має спеціального свого збудника. Збудником сепсису можуть бути будь-які мікроорганізми за виключенням вірусів, найпростіших і паразитів. Проникають мікроби в організм через ворота інфекції, де розвивається септичне вогнище і відбувається інтенсивне розмноження збудника. Із септичного вогнища збудник розповсюджується лімфатичними і кровоносними судинами, що супроводжується лімфангітом, лімфотромбозом, лімфаденітом, флебітом, тромбофлебітом і артеріїтом. У крові збудник розмножується та виділяє токсини, це викликає загальні структурні зміни (розлади кровообігу, дистрофічні, запальні та гіперпластичні зміни). Особливостями сепсису є: 1. поліетіологічне; 2. незаразне; 3. не відтворюється експериментально; 4. перебіг хвороби не має циклічності; 5. не виробляється імунітет.
Розрізняють місцеві та загальні патологоанатомічні зміни. До місцевих структурних змін відносять наявність місцевого вогнища (рана, флегмона, аспіраційна бронхопневмонія, метрит тощо), запалення лімфатичних судин (гнійні та негнійні лімфангіти), запалення кровоносних судин (флебіти та тромбофлебіти) та запалення реґіонарних лімфатичних вузлів. До загальних змін відносять порушення кровообігу (крововиливи на серозних і слизових оболонках, тромбози, інфаркти тощо), дистрофічні (мутне набухання, жирова дистрофія, некроз), запальні і гіперпластичні процеси (гіперплазія селезінки, жовтого кісткового мозку та інших органів кровотворної та лімфоїдної систем).
Класифікація сепсису.
1. За етіологією: стрептококовий, стафілококовий, диплококовий, пневмококовий, пастерельозний, сибірковий, бешиховий, грибковий тощо.
2. За характером септичного вогнища: рановий (в т.ч. хірургічний), післяродовий (при травмах та інфікуванні матки і родових шляхів), пупковий (сепсис новонароджених, септичне вогнище є омфалофлебіт або омфалоартеріїт), післяопіковий (розвиток мікроорганізмів в місцях опіків), уросепсис (гнійний пієлонефрит, уроцистит), тонзилогенний (гнійний або некротичний тонзиліт), аспіраційний (аспіраційна бронхопневмонія), параінфекційний (ускладнення при інфекційній хворобі) та криптогенний (неможливо виявити септичне вогнище). Септичне вогнище не завжди знаходиться у воротах інфекції
3. За клініко-морфологічними ознаками: септицемія, септикопіємія, септичний ендокардит, хроніосепсис.
4. За перебігом: надгострий, гострий і затяжний.
Септицемія. Протікає гостро та без гнійних метастазів. Множинні крапкові і плямисті крововиливи, інфаркти, тромбоз дрібних судин, лімфаденіт, септична селезінка (сильно збільшена, темно-червона, розм’якшена, дає багатий зіскрібок), дистрофічні зміни в паренхіматозних органах, застійна гіперемія і набряк легень.
 |  |
Септикопіємія. Форма сепсису, що характеризується гнійним запаленням у воротах інфекції, бактеріальною емболією, множинним гнійниками в паренхіматозних органах (гнійні метастази).
Септичний (бактеріальний) ендокардит – особлива форма сепсису, що характеризується ураженням клапанів і ендокарду та розвивається на фоні інфекційних хвороб. Імунні комплекси і бактерії осідають на клапанах і ендокарді, спричиняють пошкодження ендотелію і тканин, що супроводжується випаданням нашарування тромботичних мас. При тривалому перебігу тромботичні нашарування проростають сполучною тканиною, ущільнюються, в них випадають солі кальцію.
Хроніосепсис характеризується наявністю септичного вогнища, яке тривалий час не загоюється. Спостерігають схуднення та виснаження організму, атрофію органів. Селезінка зменшена, збіднена лімфоїдними елементами.
 |  |