Microsvit

Життя у мікроскопі …

Семінома сім`яників

липня 7, 2016

Семінома – злоякісна пухлина із герміногенних клітин. Складає 90% первинних пухлин сім’яників. Дуже часто семінома виникає у крипторгів. За даними літератури правий сім’яник уражається частіше, ніж лівий. Основним клінічним симптомом є збільшення яєчка (у 85%). Пухлина росте у вигляді одного або декількох чітко обмежених вузлів. Поверхня розрізу блискуча, білого кольору. Консистенція різна, залежно від кількості строми від м’якої до щільної. Пухлина майже повністю заміщає тканину яєчка. Семінома метастазує в парааортальні, надключічні, здухвинні, медіастинальні лімфатичні вузли, легені, печінку, нирки, мозок.

Пласти різних розмірів, що відокремлені прошарками строми. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Пласти різних розмірів, що відокремлені прошарками строми. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Мікроскопічно типова семінома складається з великих мономорфних клітин полігональної або округлої форми. Цитоплазма добре виражена, світла або зерниста, зазвичай містить глікоген, іноді, ліпіди. Ядра великі, овальні із глибками хроматину та 1 – 2 базофільними ядерцями. Іноді ядра маленькі витягнуті, ядерця в таких ядрах не проглядаються. Мітози не чисельні. Клітини утворюють пласти різних розмірів, що розділені прошарками строми, яка дифузно інфільтрована лімфоїдними клітинами. Іноді в стромі знаходять лімфоїдні фолікули. У більшості випадків у стромі знаходять гранульоматозну реакцію у вигляді проліферації фібробластів, гістіоцитів та гігантських клітин типу Лангханса. Поступово мікроструктура пухлини змінюється. Гранульоми заміщаються сполучною тканиною, яка гіалінізується. Серед гіалінізованої строми знаходяться невеликі комплекси пухлинних клітин. Вчені лімфоїдну інфільтрацію та утворення гранульом оцінюють як реакцію організму на пухлину та вважають це благоприємним прогностичним фактором.

Інфільтрація строми лімфоїдними клітинами. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Інфільтрація строми лімфоїдними клітинами. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Лімфоїдна інфільтрація строми може бути відсутньою, в таких випадках пухлина складається із пластів клітин, що розділені тонкими прошарками строми (медулярна семінома). Пухлинні клітини можуть проникати у строму або розповсюджуватись по канальцям. У випадках коли пухлинні клітини розповсюджуються всередині канальців не порушуючи їх мембран кажуть про семіному «in situ». Іноді у семіномах поблизу капілярів зустрічаються гігантські багатоядерні пухлинні клітини типу синцитіотрофобласта із значною еозинофільною, вакуолізованою цитоплазмою та багаточисельними ядерцями. В таких випадках у сироватці та сечі можна визначити підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну. Одночасне збільшення хоріонічного гонадотропіну та α-фетопротеіну вказує на те, що пухлина не є «чистою» семіномою, а містить елементи хоріокарциноми та пухлини жовткового мішку.

Гіалінізована строма з невеликими комплексами пухлинних клітин. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Гіалінізована строма з невеликими комплексами пухлинних клітин. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 100

Розрізняють анапластичну семіному. На відміну від типової вона характеризується вираженим поліморфізмом клітин та ядер, більшою кількістю мітозів, слабо вираженою стромою без лімфоїдної інфільтрації та гранульом. Ділянки анапластичної семіноми знаходять в типових семіномах, особливо в їх метастазах. Діагностика анапластичної семіноми має важливе значення, так як ця пухлина резистентна до хіміопрепаратів та променевої терапії.

Також описана сперматоцитна семінома, яка за даними літератури складає від 3 до 8% всіх семіном та частіше зустрічається у старих тварин. Макроскопічно пухлина росте у вигляді вузла, на розрізі гомогенна сіро-жовтого кольору, пухка, набрякла. Мікроскопічно пухлина складається із пластів клітин, що розділені прошарками сполучної тканини на часточки різних розмірів. Строма набрякла, без лімфоїдної інфільтрації та гранульом, пухлинні клітини утворюють порожнини або невеликі кісти, що заповнені еозинофільною білковою рідиною та клітинним детритом. Для сперматоцитної семіноми характерні 3 типи клітин: лімфоцитоподібні з маленьким круглим базофільним ядром з гомогенним хроматином та вузьким обідком еозинофільної цитоплазми; клітини з круглим ядром із зернистим хроматином та значною еозинофільною цитоплазмою; гігантські клітини з декілька ядрами, що містять хроматин у вигляді дрібних глибок, спіралей або зерен. Часто зустрічаються ділянки внутрішньоканальцевого росту. Сперматоцитна семінома на відміну від типової ніколи не поєднана з іншими герміногенними пухлинами, не зустрічається в яєчках, що не опустилися. Дослідники вважають, що ця пухлина утворюється із сперматогонієв та є більш диференційованою формою ніж типова семінома. Хоріонічний гонодотропін та α-фетопротеін при цій пухлині не виявляються. Прогноз при сперматоцитній семіномі благоприємний. При диференціальній діагностиці слід відрізняти типову семіному та лімфосаркому.

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*