Microsvit

Життя у мікроскопі …

Органна локалізація пухлин у дрібних тварин різних видів

червня 12, 2017

         Важливим ендогенним фактором ризику виникнення пухлин є вік тварин: факт підвищення захворюваності із віком добре і давно відомий [1]. Щодо вікового діапазону діагностування, то пухлини у тварин можуть виявлятися упродовж усього їх життя, навіть на першому його році [2], проте, найбільша частка хворих тварин спостерігається у віці 7-12 років. Тут дані різних авторів суттєво не різняться і залежно від величини вибірки середній вік хворої тварини варіює мало (9,6-10,5 років) [1,3, 4, 5, 6].

     Вивчення робіт численних авторів показує значну варіабельність органної локалізації пухлин у різних видів тварин і деякі закономірності ураження того чи іншого органу у окремих видів тварин. Якщо порівняти статистичні дані різних авторів стосовно пухлин собак, можна бачити досить великі відмінності в частоті органної локалізації пухлин. За даними ряду дослідників у собак найбільшу питому вагу у структурі загальної онкопатології мають пухлини молочних залоз, які складають, за узагальненими даними, до 48% – 52% від усіх пухлин [3, 4, 7, 8]. В той же час, є свідчення, що пухлини молочних залоз собак займають другу, а може і більш нижчу, позицію після новоутворень шкіри та слизових оболонок, підшкірної клітковини, м’яких тканин [9, 10]. За цими даними вони виявляються у 10-20% випадків серед усіх пухлин різної локалізації, тоді як пухлини шкіри, наприклад, – у 29 – 45% [5, 11]. В історичному огляді поодиноких робіт, датованих періодом з кінця XlX до 70-х років XX століття, наведені дані, що частіше, ніж пухлини молочних залоз у собак спостерігалися злоякісні пухлини легень та печінки або кишечника та сечостатевих органів [12].

     Схожі закономірності органної локалізації відмічають і у котів. Пухлини молочної залози займають у них переважно третє місце, поступаючись лімфомам та неоплазмам шкіри [1, 10].

     Є відмінність в органної локалізації і у дрібних гризунів. У мишей спостерігають переважне ураження пухлинами молочної залози, тоді як у щурів молочна залоза є місцем знаходження доброякісних пухлин і зрідка злоякісних. Пухлини матки майже не реєструються у мишей та доволі часто спостерігається у щурів. Як у мишей, так і у щурів майже не відмічають пухлини шлунку та інших відділів органів травлення.

     Слід наголосити, що порівняння даних частоти виявлення пухлин у домашніх тварин може бути не зовсім адекватне, так як у багатьох випадках тварин із пухлинами умертвляють без подальшої верифікації новоутворень. Узагальнення статистичних даних для дрібних тварин утруднюється досить суперечливими вихідними даними. Це зумовлено, насамперед, тим, що автори будують аналіз лише на клінічному або секційному матеріалі, нерідко на основі невеликої вибірки, без урахування чисельності собак у регіоні, характеру розподілу їх за статтю, віком, породою, умовами утримання або проживання тощо. В Україні такі дослідження не проводяться, хоча вивчення реґіонарних особливостей розповсюдження злоякісних пухлин у тварин є цінним матеріалом для з’ясування деяких сторін епідеміології злоякісних пухлин людини. Зважаючи на це, метою нашої роботи стало визначення особливостей органної локалізації новоутворень у дрібних тварин, що реєструвались в різних клініках ветеринарної медицини міста Києва.

     Матеріали і методи досліджень. Для аналізу використовувався матеріал, який надходив до кафедри патологічної анатомії НУБіП України для гістологічного дослідження від різних клінік ветеринарної медицини міста Києва за 2016 рік.

     Результати та їх обговорення. Було проаналізовано 135 випадків новоутворень різної локалізації. Серед тварин, що страждали на пухлини, були собаки, коти, щури, мурчаки, піщанки, хом’яки, зайці, кролі та плазуни (Рис. 1).

Розподіл випадків за видами тварин

Рис. 1. Розподіл випадків за видами тварин.

      Перше місце зайняли собаки, які склали 60,7% від усіх випадків, за ними йдуть коти – 26,7%, щури – 5,9%, мурчаки – 2,2% та пісчанки – 1,5%. Інші тварини складали менше 1%. Такі види тварин цілком відповідають вподобанням мешканців міста Києва. Припускаємо, що з часом такий розподіл може змінитись, так як з’являються все більше видів тварин, яких люди тримають у своїх квартирах.

      Середній вік хворих собак із новоутвореннями коливався біля 8 років, котів – біля 9. Цікавим було те, що кількість собак, у яких новоутворення реєстрували до року та в рік було значно меншим ніж у котів. Проте надалі рівень виявлення пухлин у собак залишався однаково високим протягом всього життя, а у котів поступово зростав до 10 років та був максимальним у 13 років (Рис. 2).

Вік хворих собак та котів

Рис. 2. Вік хворих собак та котів.

      В подальшому при аналізі органної локалізації пухлин щури, мурчаки, піщанки, хом’яки, зайці та кролі були об’єднані в одну групу – гризуни. Перші місця в рейтингу улюбленіших місць локалізації новоутворень зайняли пухлини шкіри та молочної залози з однією лише різницею – у собак пухлини шкіри розташувались на першому місці, тоді як у котів та гризунів на першому місці знаходяться новоутворення молочної залози (Рис. 3). У подальшому вже спостерігається суттєва відмінність в органній локалізації пухлин між видами тварин. На третьому місці за розповсюдженістю у собак стоять новоутворення сім’яників. При цьому в даній виборці пухлини сім’яників у котів та гризунів взагалі не виявлялись. Також у собак часто діагностували новоутворення яєчників. У гризунів новоутворення яєчників та матки теж мали суттєвий відсоток. А ось у котів пухлини яєчників та матки поступились новоутворенням кишки. У собак та котів майже на одному рівні реєстрували новоутворення, що локалізувались у ротовій порожнині. Крім перерахованих відмічали пухлини селезінки, нирки, легень, очей та їх похідних тощо. Але частота їх виявлення склала менш ніж 3% випадків та із-за малої вибірки вони не можуть бути враховані при визначенні закономірностей в органній локалізації пухлин у тварин різних видів.

Органна локалізація пухлин у різних видів тварин

Рис. 3. Органна локалізація пухлин у різних видів тварин.

      Висновки. Таким чином, можна напевно відмітити, що незалежно від виду дрібних тварин, що утримуються мешканцями Києва, найбільший відсоток пухлин припадає на шкіру та молочну залозу. Частими у собак були новоутворення сім’яників, тоді як у котів цю патологію не реєстрували.

       Перспективи подальших досліджень. Особливості органної локалізації є важливою для розуміння природи пухлин. Але свідчення про частоту їх виникнення недостатні або різнорідні, що утруднює вирішення ряду питань, зокрема, порівняльної онкології. Тому необхідність проведення досліджень з онкопатології тварин є вельми актуальними та своєчасними.

Бібліографічні посилання.

  1. 1. Martin de las Mulas J, Reymundo C. Animal models of human breast carcinoma: canine and feline neoplasms // Rev. Oncologia. – 2000. – Vol. 2, № 6. – P. 274-281.
  2. Kessler M., von Bomhard D. Small animal contribution to pediatric oncology // Berl. Munch. Tierarztl. Wochenschr. – 1997. – Vol. 110, № 9. – P. 311-314.
  3. Баранов С.В. Диагностика опухолей у собак // Ветеринария. – 1991. – № 6. – С. 66-68.
  4. 4. Орлова Л.В., Терехов П.Ф. Статистические данные опухолевых заболеваний у собак в Москве (1962-1966 гг.) // Вопр. онкол. – 1969. – № 4. – С. 91-95.
  5. Мисак А.Р., Шекель В.Ф., Завірюха В.Ш. Морфологія окремих пухлин великої рогатої худоби та собак // Науковий вісник Львівської націон. академії вет. мед. ім. С.З. Гжицького. – 2004. – Т. 6, № 1, ч. 1. – С. 56-59.
  6. Шестяєва Н.І. Термін виживання собак із новоутвореннями молочних залоз різних гістологічних типів – Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З.Гжицького: Зб. наук. пр. Т. 17, № 1 (61), Част. 2: Львів, 2015 – С. 186 – 190
  7. Горман Н. Молочные железы // Онкологические заболевания мелких домашних животных / Под ред. R.Wight: Пер. с анг. – М.: Аквариум, 2003. – С. 190-194.
  8. Junters P., Znidersic L., Pogacnik M. Epidemiology of tumor in a defined population of dogs // 11th Ljudevit Jurak Inter. symp. on comparative pathology. Book of abstracts. – Zagreb, Croatia, 2000. – P. 147.
  9. Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування / За ред. В.Ф. Чехуна, А.Й. Мазуркевича. – К.: ДІА, 2001. – 164 с.
  10. Rostami M., Tateyama S., Uchida K., Naitou H., Yamaguchi R., Otsuka H. Tumors in domestic animals examined during a ten-year period (1980 to 1989) at Miyazaki University // J. Vet. Med. Sci. – 1994. – Vol. 56, № 2. – P. 402-405.
  11. Bastianello S. A survey on neoplasia in domestic species over a 40-year period from 1935 to 1974 in the republic of South Africa. Vl. Tumors occurring in dogs // Onderstepoort J. Vet. Res. – 1983. – Vol. 50, № 3. – P. 199-220.
  12.  Лейкозы и злокачественные опухоли животных / Под ред. В.П. Шишкова и Л.Г. Бурбы. – М.: Колос, 1977. – С. 319-331.

 

Стаття опублікована у Науковому віснику Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького за 2017 рік (Т19, № 77, Ч1, С. 162–165)

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*