Microsvit

Життя у мікроскопі …

Новоутворення сім`яників у собак

березня 1, 2013

Пухлини сім’яників складають 5 – 15% від усіх новоутворень собак [3]. Пухлини яєчка поділяють на дві великі групи: 1) герміногенні, що розвиваються з клітин сперматогенного епітелію яєчка; 2) негерміногенні пухлини з гландулоцитів та підтримувальних клітин яєчка та інші, що виходять зі строми яєчка. Більшість пухлин походить із герміногенних клітин (семіномний та несеміномний герміногенний рак яєчка). На сьогодення більшість науковців притримаються унітарної теорії походження герміногенних пухлин, за якою всі вони виникають із статевої клітини, що може диференціюватися у різних напрямках. Герміногенні пухлини характеризуються швидким ростом і дуже агресивним протіканням. Серед негерміногенних пухлин собак у літературі описані сертоліоми та лейдигоми. Сертоліоми розвиваються з сертолієвих клітин. Цей тип пухлин продукує жіночі статеві гормони (естрогени), довготривале збільшення рівня яких призводить до пригнічення вторинних статевих ознак та змін у поведінці самців. Лейдигоми – пухлини з клітин Лейдига, частіше виникають у сім’яниках, що опустилися, продукують чоловічі статеві гормони (андрогени), тому лейдигома супроводжується новоутвореннями параанальних залоз [1].

Пухлина розвивається у одному сім’янику, при цьому характерно, що другий сім’яник атрофується. Третина пухлин виникає в сім’янику, що не опустився, та у молодих собак (у середньому 6 – 7 років). В сім’янику, що опустився, пухлина виникає в більш старшому віці (9 – 10 років) [2].

Метою роботи було дослідити частоту виявлення та природу пухлин сім’яників собак, що найчастіше зустрічаються у практиці ветеринарних лікарів.

Матеріал і методика дослідження. Було досліджено 90 зразків новоутворень різної локалізації дрібних тварин. Серед досліджених 4 новоутворення локалізувалось на сім’яниках, що складає приблизно 4,4 %. Усі собаки були породисті: 2 німецькі вівчарки, доберман-пінчер та пудель. Вік тварин коливався від 4 до 14 років. Обробку патологічного матеріалу виконували за загальноприйнятими гістологічними методами.

Результати досліджень та їх обговорення. У двох випадках діагностовано семіному, у одному з них пухлина локалізувалась на правому сім’янику, що не опустився та була знайдена випадково під час хірургічного втручання з приводу іншої патології. Крім пухлини сім’яника спостерігали подібні новоутворення на нирці та продовж каудальної полої вени, що може вказувати на гематогенний шлях метастазування. Другий випадок спостерігали у тварини, яка мала певні клінічні ознаки, в тому числі і збільшення лімфатичних вузлів. УЗД підтвердило наявність метастазів в селезінці та лімфатичних вузлах.

Зовнішній вигляд пухлин був не однаковий. Пухлина у крипторхічному яєчку дуже велика (20Х25 см2) та займала всю черевну порожнину. Поверхня новоутворення горбиста, під капсулою пальпували тонкостінні кісти. На розрізі новоутворення було рихле, набрякле, мало вигляд множинних порожнин, що на периферії були заповнені в’язким сіро-білим гноєм, а в центральний частині – темно-червоною кров’ю. Центральна частина була із значними ділянками крововиливів та некрозу. Друга пухлина була малою (1,5Х1,5 см2), щільною за консистенцією, локалізувалась на головці сім’яника.

Мікроскопічно пухлини складались з великих мономорфних клітин полігональної або округлої форми з чіткими межами (Рис. 1). Цитоплазма добре виражена, світла або зерниста, містила ліпіди. Ядра великі, овальні, пухірцеподібні з глибками хроматину та 1-2 базофільними ядерцями. Фігури мітозу не чисельні. Клітини новоутворень утворювали пласти різних розмірів, що відокремлені прошарками строми, яка інфільтрована лімфоїдними клітинами (Рис. 2). В деяких ділянках в стромі знаходили фібробласти, гістіоцити та гігантські багатоядерні клітини. Ця гранульоматозна реакція говорить про реакцію організму на пухлину.

семінома

Рис.1 Семінома. Мономорфні округлі клітини пухлини. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х400

семінома

Рис. 2 Семінома. Пласти пухлинних клітин, що відокремлені прошарками строми. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х200

Крім семіноми спостерігали по одному випадку пухлини із гландулоцитів (лейдигома) та із сустеноцитів (сертоліома). Макроскопічно яєчко, в якому було діагностовано лейдигома, дифузно збільшене з чітко обмеженою пухлиною жовтуватого кольору та зернистою поверхнею. Лейдигома складалась з гландулоцитів (секреторні клітини) різного ступеня зрілості. Превалюють полігональні та шестигранні клітини із значною еозинофільною вакуолізованою цитоплазмою, що містить ліпіди (Рис. 3). Одночасно спостерігають витягнуті клітини та проміжні форми. Клітини були розташовані пластами, що мали виражений “ендокринний” малюнок васкуляризації. Відмічали колагенову строму (Рис. 4).

лейдигома

Рис. 3 Лейдигома. Полігональні клітини із зернистою цитоплазмою. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х400

лейдигома

Рис. 4 Лейдигома. Виражена колагенова строма. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х200

Сертоліома мала вигляд невеликого інкапсульованого вузла (3Х3 см2), пухкої консистенції, правильної форми сіро-білого кольору. Відмічали різноманітний спектр клітин від полігональних до призматичних сустеноцитів. Цитоплазма містить вакуолі з ліпідами. Спостерігали як солідні так і трабекулярні ділянки. Злоякісність сертоліом відносна, критерії її стандартні: розповсюдження в капсулу, інвазія в кровоносні судини, фігури мітозу тощо. У даному випадку поведінка пухлини говорила про благоприємний прогноз, але при гістологічних дослідженнях відмічали інвазію пухлинних клітин у кровоносні судини (Рис. 5).

сертоліома

Рис. 5 Сертоліома. Вакуолізація цитоплазми клітин. Інвазія клітин у кровоносну судину. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х400.

Висновки.

1. У сім’яниках тварин часто розвиваються ракові пухлини, які протікають у вигляді семіном або негерміногенних пухлин (лейдигоми, сертоліоми).

2. Макроскопічні характеристики описаних пухлин були різні та не мали чіткого зв’язку з гістологічним типом новоутворень.

3. Мікроскопічно семінома характеризувалась наявністю пластів мономорфних овальних клітин з вираженою зернистою цитоплазмою, що були оточені сполучною тканиною, серед якої знаходили значну лімфоїдну інфільтрацію. Лейдигома складалась з гландулоцитів різного ступеня зрілості та мала колагенову строму. У сертоліомі відмічали різноманітний спектр клітин від полігональних до призматичних сустеноцитів.

Список літератури.

1. Misdorp W. Tumors of the genital systems // Tumor in domestic animals / Ed. D. Meuten – Iowa State Press, 2002, ed. 4. – P. 575-612.

2. Белов А.Д. Болезни собак / А.Д. Белов, Е.П. Данилов, И. И. Дукур – М.: Агропромиздат, 2003 – 270с.

3. Онкологические заболевания мелких домашних животных (Под редакцией Ричарда А. С. Уайда) / Пер. с англ. Махиянова Е. Б. – М.: ООО “Аквариум ЛТД”, 2003 – 352с.

Стаття опублікована у Науковому віснику (Вип. 8(86), С. 189-193)

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*