Microsvit

Життя у мікроскопі …

Патоморфологічна характеристика злоякісних пухлин собак

лютого 9, 2013

Серед злоякісних пухлин собак найчастіше трапляються пухлинні ураження шкіри і м`яких тканин, молочної залози, кісток і суглобів, ротової порожнини. Вкрай рідко спостерігаються пухлини легень, шлунково-кишкового тракту, матки і яєчника [5]. В той же час у літературі є відомості, що найбільш поширеними пухлинами у собак є лімфоми, пухлини молочної залози, меланоми, пухлини легень та голови, саркоми м`яких тканин та остеосаркоми [3] Важливість патоморфологічних досліджень для визначення точного діагнозу обумовлюється цілим рядом як економічних, так і наукових причин. Нагальним стало питання створення в Україні Національного регістру захворюванності на спонтанні пухлини свійських тварин, зокрема собак, що дасть можливість визначити частоту поширення пухлин, провести їх верифікацію і порівняти рівень захворюванності в Україні з іншими розвиненими країнами [1]. Особливо актуальними такі дослідження стали після Чорнобильської катастрофи та за умов погіршення екологічного стану довкілля. Треба наголосити, що в Україні майже не проводяться систематичні патолого-морфологічні та епізоотологічні (епідеміологічні) дослідження злоякісних пухлин у собак, що утруднює визначення остаточного діагнозу на рівні районної (або міської) державної ветеринарної служби.

Метою нашої роботи було дослідити частоту виявлення та характер злоякісних пухлин собак, що найчастіше спостерігаються у практичних умовах.

Матеріал та методи. Матеріалом слугували 11 пухлин різної локалізації одержані при хірургічному втручанні (тотальне видалення пухлини) впродовж 4 міс. (березень – червень 2002 року) в Оболонсько-Подільській міжрайонній в м. Києві державній лікарні ветеринарної медицини. Перед оперативним втручанням збирали анамнез та проводили клінічний огляд тварини. Пухлини після їх видалення фіксували 10%-м водним розчином формаліну. Подальшу обробку патологічного матеріалу виконували в лабораторії кафедри патологічної анатомії Науково-навчального інституту ветеринарної медицини та безпеки якості продуктів АПК Національного аграрного університету за загальноприйнятими патолого-гістологічними методами.

Результати досліджень. Вік прооперованих тварин коливався від 1 до 14 років, переважали тварини у віці 9 – 14 років (9 голів), серед них 2 самці та 9 самок. За породою: 7 метисів та 4 породисті собаки (американський стаффордширський тер`єр, англійський боксер, американський коккер-спанієль, німецька вівчарка). Умови утримання собак були різними.

За локалізацією пухлини були розподілені так: молочної залози – 7 собак (64%), пухлини шкіри – у 3 собак (27%), яєчника – у 1 (9%). Наші дані, таким чином, вказують на більшу частоту поширення злоякісних новоутворень молочної залози порівнянно з пухлинами шкіри, хоча в літературі домінує думка, що пухлини молочних залоз у собак займають третє місце за частотою після пухлин шкіри і м`яких тканин [5]. Розмір пухлин коливався від 3 до 20 см (довжина) та від 1 до 10 см (ширина). 5 пухлин були повністю інкапсульовані, 5 – частково, 1 пухлина (шкіри) капсули не мала.

Після проведення патолого-морфологічного дослідження встановлено, що більшість вивченних пухлин молочної залози можна віднести до аденокарцином. Для цих пухлин молочних залоз була характерна гетерогенність будови: спостерігались ділянки солідної будови та водночаси такі, де зберіглась залозиста будова, яка, втім, була значно трансформована. Деякі залозисті клітини збільшені та зроговілі. Ріст пухлини супроводжується кістоутворенням, при цьому шар залозистого епітелію розгалуджується та набуває вигляд папіл. Зовнішня їх стінка утворена залозистим епітелієм, а в центрі – сполучнотканинне стебельце. Утворення папілярних структур призводить до трансформації протоків та зміни їх просвіту. Клітини пухлини світлі, мають вигляд порожніх, ядра великі, виражений їх поліморфізм як за величиною, так і за формою. В пухлинах виявляли великі фіброзні ділянки, а серед фібробластів – дрібні пухлинні локуси. Пухлинна трансформація супроводжувалась некрозом. У тканині пухлин відмічається велика кількість макрофагів, оточених гемосидерином. Усі пухлини молочних залоз були частково або повністю інкапсульовані, практично в усіх випадках були пухлинні ділянки за межами капсули, що свідчить про їх злоякісність.

Відомо, що аденокарциноми є найбільш поширеними серед злоякісних пухлин молочної залози собак [1, 2]. Вони вражають переважно тварин похилого віку. В наших дослідженнях вік самиць становіив 7, 9 (2 тварини), 10, 11, 14 (3 тварини) років. Як показано при дослідженні великої когорти собак, пухлини молочної залози найбільш тісно, ніж пухлинні утворення іншої локалізації, пов`язані зі статтю, породою, а також віком тварин [6].

Всі 3 пухлини шкіри, що були дослідженні, мали епітеліальне походження. Характерною для них була трабекулярно-солідна будова, часто спостерігали скупчення лімфоїдних клітин. Відмічається поліморфізм ядер за величиною та формою. В деяких клітинах ядра великі, чітко ідентифікуються ядерця. Виявляються гігантські клітини з великими ядрами. У пухлинах з капсулами, безпосередньо в них були ділянки пухлинного росту. За патоморфологічними ознаками ми віднесли ці пухлини до плоскоклітинного раку, базаліоми та раку сальної залози [4]. Як відомо з даних літератури, плоскоклітинний рак шкіри найчастіше реєструється у тварин короткошерстних порід, при цьому найчастіше вражаються шкіра повік, голови та шиї. Вважають, що цим типом раку хворіють собаки у віці 8 – 11 років [1]. У наших дослідженнях пухлина дійсно спостерігалась у короткошерстного собаки віком 12 років та була локалізована у ділянці шиї. Пік захворюваності на базаліому припадає на 6 – 9 років [1]. Цікаво, що в нашому випадку це була молода тварина (2 роки).

Пухлина яєчника за морфологічними ознаками верифікована як пухлина солідної будови. Її ріст за межі первинного утворення, а також многофокусність злоякісного росту свідчить про її агресивність. За деякими даними пухлини ендокринних залоз характеризуються саме цими ознаками.

Висновок. Проведені дослідження показали, що найпоширенішеми пухлинами собак, що спостерігаються у практиці лікаря районної ветеринарної служби, є пухлини молочної залози та шкіри.

Література:

  1. Пухлини дрібних свійських тварин: клініка, діагностика, лікування / За ред. В. Ф. Чехуна, А. Й. Мазуркевича. – К.: ДІА, 2001. – 164 с.
  2. Benjamin S.A., Lee A.C., Saunders W.J. Classification and behavior of canine mammary epithelial neoplasms based on life – span observations in beagles // Vet. Pathol. – 1999. – V. 36, N 5 – P. 423 – 436.
  3. Hahn K.A., Bravo L., Adams W.H. et al. Naturally occurring tumors in dogs as comparative models for cancer therapy research  //  In Vivo. – 1994. – V. 8, N 1. – P.133 – 143.
  4. International Histological Classification of Tumors of Domestic Animals //  Bulletin of the World  health organization. – 1974. – V. 50, N 1-2. – P. 1 – 142.
  5. Richards H.G., McNeil P.E., Thompson H. Et al An epidemiological analysis of a canine – biopsies database compiled by a diagnostic histopathology service // Prev Vet Med. – 2001. – V. 51, N 1-2. – P. 125 – 136.
  6. The occurrence of tumors in domestic animals. NCI Monograph. – 1980. – V. 54. – 210p.

Стаття написана у співавторстві з Потоцьким М.К. і Шестяєвим А.М. та опублікована у журналі “Ветеринарна медицина України” за 2003 рік (№ 2, С. 27–28)

Ваша електронна адреса не буде опублікованна. Обов’язкові поля позначені *

*